Про Геракла
про кельтського бога Огмія, що ототожнюється з Гераклом
Геракла кельти називають на своїй місцевій мові Огмієм, причому зображують цього бога в досить дивному вигляді: у них він виглядає як дуже старий чоловік, з лисиною на тім’ї і залишками зовсім сивого волосся на потилиці, зі шкірою, зморщеною і засмаглою до чорноти, як у старих мореплавців. Скоріш за все можна було б припустити, що перед нами – один із підземних жителів Тартару, який-небудь Харон чи Іапет, словом – хто завгодно, тільки не Геракл. Але й у такому вигляді Огмій зберігає все своє спорядження Геракла: левова шкіра накинута, палицю тримає в правій руці, колчан підвішений, і натягнутий лук виставляє вперед лівою рукою, - словом, що стосується спорядження, це справжній Геракл.
Я вважаю, скажу відверто, що кельти в насмішку над еллінськими богами надають Гераклу, настільки протилежний для звичайного вигляд і таким от зображенням мстяться йому за те, що він одного разу здійснив напад на їх землю і забрав всю їхню здобич, - коли в пошуках стад Геріона пробіг більшу частину західних країн.
Втім, зовсім незрозуміле в цьому зображенні – ще попереду. Справа в тому, що цей Геракл, хоча і старий, а тягне за собою цілий натовп людей, причому всі вони прив’язані за вуха. А прив’яззю служать тонкі ланцюжки, із золота та електрону (1) зроблені схожими на прекрасне намисто. І от, люди, яких тягнуть таким слабким ланцюжком, навіть і не думають про те, щоб втекти, хоча вони могли б це легко зробити, і взагалі не чинять спротиву і ногами не впираються, і не відхиляються усім тілом назад, у боротьбі з ланцюжком, яким їх тягнуть, а навпаки, зі світлими і радісними обличчями вони йдуть за богом який їх веде і, славословлять його в один голос, самі поспішають і, бажаючи забігти наперед, ослаблюють узи, і, здається будуть засмучені, якщо отримають свободу. Не забуду я розповісти і про те, що здалося мені в цьому зображенні найбільш недоречним: не знаючи, куди прикріпити кінці ланцюжків, - так як права рука Геракла вже зайнята палицею, а ліва - луком, - то художник просвердлив кінчик язика, примусивши бога язиком тягти полонених, і він їх таким чином і веде, повернувши до них обличчя і посміхаючись їм.
Я довго стояв, дивлячись на цей скульптурний витвір, дивуючись і обурюючись. Тоді один кельт, що стояв поряд зі мною, не чужий, як з’ясувалося, еллінській освіченості, - один із місцевих філософів, я думаю, - звернувся до мене бездоганною грецькою мовою і сказав: «Я розгадаю тобі загадку цього зображення, чужинцю. Я бачу по тобі, що ти зовсім спантеличений. Ми, кельти, на відміну від вас, еллінів, не думаємо, що Слово – це Гермес, але уподібнюємо його Гераклу, так як останній досить сильніший за Гермеса. Не дивуйся і тому, що бог зображений старим: адже одне тільки Слово має схильність у старості якраз і являти повний розквіт, - якщо, звісно, не брешуть ваші поети, кажучи, що
… у серці юнака гуляє вітер, (2)
старий же
…завжди знайде слова мудріші, ніж юнак. (3)
Точно так же і у вашого Нестора тече мед із вуст, (4) і троянські старці розсипають лілейні квіти красномовства: (5) наскільки я пам’ятаю, поет називає квіти ліліями.
Таким чином, якщо цей старий, Геракл – Слово, захоплює людей, прив’язаних за вуха до його язика. – то і в цьому ти не побачиш нічого дивного, знаючи близькість вух і язика. І це ніскільки не образливо для бога, що язик у нього просвердлений. Ось, я згадую ямби одної із ваших комедій, які мені теж знайомі:
…так, так: завжди
У всіх базік завжди просвердлений язик.
Взагалі ми вважаємо, що і сам Геракл, який був чоловіком мудрим, за допомогою слова звершив всі свої діяння і здебільшого перемагав силою переконання. Наприклад, стріли його – це, на мій погляд, гострі слова, прицільні, швидкі, які пронизують серце: недарма ж і ви стверджуєте, що слова – «крилаті». (6)
Так говорив цей кельт. І от, коли я з нагоди мого нинішнього виступу тут, перед вами, питав самого себе: чи пристойно буде мені, чоловікові таких поважних літ, який вже давно перестав говорити перед слухачами, знову віддавати свої промови на голосування досить багаточисельного судилища, мені якраз і прийшов на пам`ять цей скульптурний витвір. Я дуже боявся, що, можливо, декому із вас мій вчинок може здатися хлоп’ячим, не за віком легковажним, і що після цього який-небудь юнак, що начитався Гомера, вилає мене, сказавши:
Сила твоя зруйнувалась, давить тебе тяжка старість,
На ноги ослаб твій слуга, і повільними стали коні, (7)
- насмішливо натякаючи останнім віршем на мої ноги. Але, як згадаю про свого старого - Геракла, відчуваю себе здатним зробити все і не соромлюсь наважитись на такий великий подвиг, будучи ровесником того витвору.
Отже, прощавайте, і сила, і швидкість ніг, краса і все те, чим дороге нам тіло! І Ерос, твій Ерос, теоський співець, (8) поглянувши на мене, на мою бороду з сивиною, хай відлітає геть, змахнувши золотим відливом крил, - я відповім «Що до того Гіппокліду?»
Але в слові розумному мені зараз було б саме час стати знову молодим і зацвісти і заколоситися, і захоплюючи якнайбільше людей за собою, накинувши їм на вуха ланцюжки, не скупитися на стріли, бо немає небезпеки, що мій колчан ненароком стане пустим.
Бачите, як я умовляю себе не засмучуватися моїми роками, моєю старістю. І тому відважився нині спустити на воду човника, який давно вже стоїть на березі, спорядивши його, наскільки дозволить можливість, і знову вийти у відкрите море.
Будьте ж і ви прихильні, о боги, і наповніть парус, бо зараз більш за все нам потрібен міцний попутний і добрий вітер, щоб про нас, якщо ми того будемо гідні, хто-небудь сказав словами Гомера:
От так стегна – дивіться – старий під лахміттям ховав! (9)
ПРИМІТКИ:
1)…електрон…- електроном у древніх називалося золото з домішками срібла ( приблизно 4 частини золота і 1 частина срібла); таке золото добувалося, наприклад, біля Сард в Малій Азії. Виготовляли електрон і штучно. Пізніше «електроном» почали називати бурштин, який у греків цінувався нарівні з благородними металами.
2) … в серці юнака гуляє вітер…- говорить Менелай перед поєдинком з Парісом, пропонуючи старцю Пріаму взяти з ворогуючих сторін клятву, що вони підкоряться результату поєдинку.
3) …завжди знайде слова мудріші, ніж юнак… - див. Еврипід, «Фінікіянки».
4)… у вашого Нестора тече мед із вуст…- див. «Іліада», пісня I.
5) … і троянські старці розсипають лілейні квіти красномовства…- див. «Іліада», пісня III.
6)… і ви стверджуєте, що слова – «крилаті»…- «крилаті слова» - улюблені епічні вирази в «Іліаді» і «Одіссеї».
7) …Сила твоя зруйнувалась, давить тебе тяжка старість…- говорить Діомед Нестору, на якого натискали вороги. Див. «Іліада», пісня VIII.
8) …жіночий поет… – Анакреонт (560 – 478 роки до н. е.) з острова Теоса.
9) …От так стегна – дивіться – старий під лахміттям ховав! …- так дивуються женихи Пенелопи, коли Одіссей готується до боротьби зі злидарем Іром. Див. «Одіссея», пісня XVIII.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.