Харон і "кабзон"
з рубрики / циклу «рассказы - 2»
Аїдоней сидів за столом на тесаному камені, насуплений і похмурий, як дощова хмара перед грозою у верхньому світі.
По ліву руку від нього на простому камені сидів Еак з розгорнутим на столі пергаментом і старанно робив вигляд, що його тут, як нібито і немає.
Через деякий час серед колон підземного палацу щось затупотіло, закашляло і з пітьми з’явилися, бурмочучи поміж собою, два завзятих хлопця.
Швидко кинувши оком навколо Гермес пробурмотів:
- Ой, бля… - і поліз чухати свою потилицю.
- Чому «бля»? – тихо спитав його Харон.
- Та зараз узнаємо – занепокоївся Гермес, - Еака бачиш?
- Бачу, і що …? – не розумів Харон.
- Що, що? – пошепки дратувався Гермес – ну ти і «харон». Зараз узнаємо «що», матері його ковінька.
- Здоровенькі були, хлоп’ята! – зиркнув на них Аїдоней – Як життя, як робота?
- І вам здоров’я - уклонилися йому хлопці – Життя за розкладом, во славу труда готові на будь-який подвиг! Кажіть…
- Зараз, зараз…- Аїдоней мовчки підтяг до себе пергамент Еака. – Так: питання перше – де наші гроші? Мої гроші – наголосив Аїдоней і подивився на хлопців свердлячим поглядом, - де гроші, я вас питаю? З чого я буду платити вам зарплату, га?
- Які гроші, батьку? – спитали трохи здивовано хлопці, але в сраці у них почало вже свербіти.
- Ага. Значить всі гроші, які ви отримуєте за перевіз поступають в казну, я правильно розумію? Так чого тоді у Еака дебіт с кредитом не сходиться? І це перший раз за багато століть, га? Кажіть як на духу, інакше відправлю до Гефеста в кузню, він навчить вас як на хліб заробляти.
- Батьку, ну ви ж розумієте, що ми на курси фінансів не ходили, ми в основному по логістиці – туди-сюди і все. Може де якийсь обол і закотився під лаву або у воду впав, за всім не услідкуєш.
- Зрозуміло… тоді питання друге: що це за фірма така об’явилася «Кабзон і Ко» називається? Що вона робить в моєму царстві, я вас питаю, знаєте?
- Повний п…..- пробурмотів собі під ніс Гермес.
- Чому п….? – перепитав його Харон. Але Гермес не звернув на це уваги, а включив свої мізки на повну потужність.
- Батьку! Розкажу все як є - відповів Гермес і зробив чесне лице. – Значить так: зовсім недавно, за нашим розумінням часу, у нас з’явився якийсь там «кабзон». Побачив нас та й каже «Хлопці, я бачу що у вас розумні обличчя, а робота як у привокзальних вантажників, то може якийсь бізнес закаламутимо, щоб життя вам не здавалося зовсім безкінечним, га?» А ми йому й кажемо: «Та який тут бізнес, коли все пораховано і під рукою тільки що човник та оця річка». А він і каже «Хлопці, це у вас тут після всяких там евклідів і піфагорів два плюс два – чотири, а у нас завжди п’ять»
- Стоп! А з якого це він народу, що у нього виходить – п’ять?
- Ну, раз він «кабзон», то за логікою - із «кабзонів».
«О, Зевс! – мовчки схопився за голову Еак, - які придурки!»
- Ага, ага, - зацікавився Аїдоней, - а що ж далі?
- Та далі він склав бізнес – план і ми почали заробляти отой п’ятий обол.
- І де він, той обол? Отже, якщо і далі хочете працювати як боги, то зробіть так, щоб завтра у мене тут були всі ваші п’яті оболи.
Гермес знову поліз чухати свою потилицю і винувато відповів:
- Не можемо, батьку….
- Чому?
- Та ви знаєте, зараз наверху такі часи настали, що і сам Зевс не розбереться. Вони ж уже монету не чеканять, а платять уявно - електронними грошима і зберігають їх десь у захмарних сховищах.
- Ні хера собі… - взявся чесати свою бороду Аїдоней, - давненько я вже не був на землі, вони там що: зовсім йо…., тобто з глузду з’їхали? Що ж то за гроші, які не можна потримати в руках, то ж чисте нає… е-е-е… ладно, - махнув він рукою. – Ну, а ви їх хоча б якось бачили чи ні?
- Так як же ти їх побачиш, коли вони уявні.
- А їх, бува не «кабзон» цей придумав для вас, га?
- Та ні, він каже, що - ні, що наверху зараз усі такі і світ скоро стане віртуальним.
- Ні хера собі, – знову взявся за свою бороду Аїдоней, «О боги! Куди ж тоді мій брат дивиться? Далися йому ті жінки, неначе другої роботи немає, зовсім впав у розпусту старий, гляди так і довірена планета скоро на Марс перетвориться від засухи і його загулів. Боги, боги! Але…», - так, а що з грошима, хлопці?
Хлопці тільки руками в сторони розвели.
А Еак знову подумав: «О, Зевс! Та вони ж придурки в квадраті!»
- Ладно, – зітхнув Аїдоней, - треба щось робити, бо без нашого підземного царства і верхній світ пропаде. Так от:
- Гермес! Лавку «кабзона» закрити, а його самого відправити в клініку імені Троцького.
- Батьку! Так там же електрошком…
- То нічого, це все одно краще, аніж блискавка із десниці мого брата, вона і пороху не залишить, а так хай тиняється серед таких же марксистів, як і він, щоб їм пусто було…. От уже народ, смолу із пекла і ту продадуть…
- Харон! Ти звільни свої склади від «мабіл» померлих. Віддай їх всі Гефесту на перековку в орала і роби так в кінці кожного кварталу, не збирай там зайвого, щоб не було спокуси ними торгонути. Зрозумів?
- Так точно! Зробимо! – у Харона як камінь з душі спав і він перестав тупцюватися на одному місці.
- І запам’ятайте! – грізно продовжив Аїдоней, прийнявши державну позу, - ми, тобто наше царство, останній оплот порядку і розумності на цій звихнутій планеті і я не дозволю його порушити! Порядок понад усе! Слава Розуму! Виконуйте!
- Єсть, батьку! – хлопці чітко повернулися через ліве плече і закрокували на вихід. На свої робочі місця вони йшли з піднесеним настроєм в душі, все налагоджувалось: контора «кабзона» зникне, «мабіли» перекують і над світом запанує Розум. Ну, а люди… та що ж, люди… з ними треба працювати кожного дня… і хто їх тільки прислав?.... треба, мабуть, переписати їм програму, бо при таких ділах скоро не стане ані людей, ані грошей, і за що тоді жити?....
Примітка:
- поховання покійних з «мабілами» було модним у дев’яності роки минулого століття, коли вони тільки-но з’явилися і були досить дорогими. Так от у «братків» тих літ було особливим шиком покласти в труну до «свого» покійника одну-дві «мабіли». Може вони щось знали?... )))))
м. Київ, 25 травня 2022 року.