Морські розмови
Тритон і Нереїди
ТРИТОН. Ваше чудовисько, нереїди, яке ви послали на Андромеду, дочку Кефея, не тільки не спричинило їй ніякої шкоди, але, всупереч вашим очікуванням, само загинуло.
НЕРЕЇДА. Від чиєї руки, Тритоне? Може Кефей посадив свою дочку у вигляді приманки, а сам, діждавшись зі своїми товаришами чудовиська, убив його із засідки?
ТРИТОН. Ні, Іфіанаса! Але, я думаю, ви пам’ятаєте слова сина Даная, Персея, який разом з матір’ю був поміщений у скриню і кинутий в море своїм дідом, а ви їх ще спасли, пожалівши нещасних?
ІФІАНАСА. Звісно, пам’ятаємо. Тепер Персей вже повинен бути юнаком, і при тому досить шляхетним і красивим.
ТРИТОН. От він-то і вбив ваше чудовисько!
ІФІАНАСА. Але за що, Тритоне? Погано він віддячив нас цим убивством за своє спасіння.
ТРИТОН. Я вам розповім, як все сталося. Персей спорядився в похід проти Горгон – на цей подвиг він ішов за наказом царя – і вже прибув до Лівії…
ІФІАНАСА. Як, Тритоне? Один? Чи з ним були його соратники? Адже дорога туди дуже важка.
ТРИТОН. Він перелетів: Афіна дала йому крила. Так от, прибувши туди, де жили Горгони, Персей застав їх, очевидно, сплячими, відрубав Медузі голову і полетів назад.
ІФІАНАСА. Але як же він дивився на них? Це ж неможливо: хто хоча б раз бачив Горгон, той уже не в змозі бачити потім хоч щось.
ТРИТОН. Афіна поставила перед його очима щит, - так, принаймні, я чув, як він розказував Андромеді, а потім Кефею, - і дала йому можливість бачити в гладкому задньому боці щита, як в дзеркалі, відображення Медузи. І от, схопивши її лівою рукою за волосся, видиме йому в щиті, і тримаючи кривий ніж в правій, Персей відсік їй голову і відлетів, перш ніж сестри встигли прокинутись.
Коли він вже пролітав над ефіопським берегом і почав спускатися на землю, він побачив Андромеду, яка лежала прибита до високої скелі*. Боги! Яка ж вона була красива зі своїм розпущеним волоссям і оголеною значно нижче грудей! Охоплений спочатку співчуттям, Персей спитав про причину її покарання, а потім, захоплений любов’ю, - дівчину потрібно було спасти, - вирішив допомогти їй. Як тільки з’явилося страшне чудовисько, щоб проковтнути Андромеду, юнак Персей здійнявся в повітря з оголеною зброєю, одною рукою вразив чудовисько, а другою показав йому Горгону, перетворивши того на камінь. Чудовисько загинуло, а більша його частина, повернута в бік Медузи, зовсім задубіла. За тим Персей розв’язує на дівчині пута, простягає руку і допомагає їй на кінчиках пальців зійти зі слизької скелі. І от тепер вони святкують весілля у домі Кефея, а звідтіля Персей поведе її до себе в Аргос, так що Андромеда замість смерті знайшла собі чоловіка, і при цьому не якогось першого зустрічного.
ІФІАНАСА. Я зовсім не засмучена такою зміною справи. Хіба дівчина, в кінці кінців, винна перед нами, за те що її мати в своїй гордині вважала себе красивішою за всіх нас**?
ДОРІДА. Ні, але в такому разі страждала б її мати, дивлячись на нещастя дочки.
ІФІАНАСА. Не будемо згадувати, Дорідо, про те, що наговорила тут, не по заслугам, про себе ця варварка. Вона достатньо покарана всім тим, що перестраждала у страху за свою доньку. Будемо краще радіти шлюбному союзу Персея і Андромеди.
Примітки:
- «…побачив Андромеду, яка лежала прибита до високої скелі*... в основі зображення всієї цієї сцени лежить опис грецького рельєфу II ст. до н. е., який зберігається тепер у Римі;
- «…що її мати в своїй гордині вважала себе красивішою за всіх нас**?...- мати Андромеди Кассіопея, дружина ефіопського царя Кефея, одного разу похвалилася тим, що своєю красою перевершує нереїд, і цим накликала на себе гнів богинь. Вони звернулися до Посейдона з проханням покарати зухвалу. Посейдон наслав на країну Кефея чудовисько, звільнитися від якого можна було, тільки якщо принести в жертву царську дочку Андромеду. На вимогу підданих, Кефей пішов на таку жертву, і Кассіопея зазнала багато тривоги, поки Персей не звільнив її дочку.
- на закладці - робота Пітера пауля Рубенса "Персей звільняє Андромеду"
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.