Про астрологію
нарис про астрологію
1. Про небо, цей твір про зірки, однак не про самі зірки і не про саме небо, а про ті віщування, і вказівки, що з них виходять на користь людського життя. Моє слово не має настанов і не сповіщає вчення, як оволодіти мистецтвом пророцтва; я осуджую тих багаточисельних мудреців, які займаються іншими предметами і пояснюють те, що взнали, усім своїм послідовникам, і лише астрології не шанують і не займаються нею.
2. Між тим астрологія – знання древнє і не молодим постало перед нами, але є творенням боголюбимих давніх царів. Зараз багато хто із-за невігластва, легковажності, а до того ще й через лінощі думають вороже про владик, і якщо випадково натраплять на хибних провісників, то звинувачують світила і ненавидять саму астрологію і не вважають її здоровою та істинною, але признають вчення хибним і пустим. Несправедливим, здається мені, судження таких людей: невігластво будівельника не є паплюженням самого мистецтва будівництва, немає в немузикальності одного флейтиста докору у відсутності ладу в музиці, - такі майстри – неуки, кожне ж мистецтво має свою гідність в самому собі.
3. Ефіопи першими встановили серед людей це вчення. Причиною для того були: мудрість самого племені, - адже і в усьому іншому ефіопи вирізняються своєю мудрістю, - а також щаслива доля їхньої країни. Над ними завжди сяє ясне і тихе небо: їм не приходиться терпіти від зміни пори року, і живуть вони тільки при одній постійно квітучій весні. Ефіопи першими помітили, що Місяць не завжди має один і той же вигляд, але різний, і один його вид змінюється іншим; їм це здалося гідним здивування і викликало допитливість. Потім ефіопи почали досліджувати це явище і відкрили причину всього цього в тому, що Місяць не має свого особистого світла, а сходить воно на нього від Сонця.
4. Відкрили вони і рух інших зірок, - ми називаємо їх планетами, так як вони єдині що рухаються серед других зір. Відкрили ефіопи і могутню властивість впливу, що має кожна із планет. Також встановили їм імена, власне не імена, як думають деякі, - але знаки зодіаку.
5. От і все, що побачили на небі ефіопи. Пізніше вони передали сусіднім єгиптянам це ще не закінчене вчення, а єгиптяни, перейнявши від них напівзавершене мистецтво розгадування, ще більше піднесли його: визначили величину кожного руху, встановили рахунок рокам, а також місяцям і порам року. Для визначення місяців у них став Місяць з його змінами, а мірилом року є Сонце з його обертанням.
6. Єгиптяни придумали і дещо більш складне, а саме: з усього небесного простору з розсіяними на ньому зорями, нерухомими, непорушними і які нікуди не зникають, викроїли вони дванадцять частин, по яких проходять планети. У цих сузір’їв своєрідні обриси, - кожне із них, інше за формою, і має свій образ чи від того, що є в морі, чи від людей, звірів, птахів, домашньої худоби.
7. Від цього і святині єгипетські виявляються настільки різноманітними: не всі єгиптяни гадали на усіх дванадцяти частинах, - хтось брав одні сузір’я, інші – другі; так баранів шанують ті, що робили спостереження в сузір’ї Овна, рибу не їдять ті, хто зробив своїм знаком сузір’я Риб, також і козлів не вбивають ті, у кого в пошані Козерог, а інші, кожен окремо, шанують різне. І бику поклоняються єгиптяни на честь небесного бика. Апіс у єгиптян - найвеличніша святиня; він пасеться по всій країні, і тамтешні мешканці покладають на нього дачу пророкувань на знак пророчого дару небесного бика.
8. Трохи згодом і лівійці оволоділи цим вченням, - адже пророцтва для них належать Амону, і вони є одкровенням мудрості, схованої в повітряних просторах, чому Амона і зображують з ликом барана.
9. Всебічно пізнали це вчення і вавилоняни, за їхніми словами навіть раніше за інших, на мою ж думку, воно значно пізніше дійшло до них.
10. Елліни ні від ефіопів, ні від єгиптян не чули нічого про астрологію, вперше їм виклав її Орфей, син Еагра і Калліопи, але не зовсім ясно: він не явив учення світу, але сховав його в магічній і священній мові. Для цього Орфей зробив ліру, заснував обряди та навчив розумінню жертовних знамень, а семиструнна ліра була відповідною до руху зірок. Орфей, маючи знання та діючи з його допомогою, все зачаровував і все долав: у нього не було іншої ліри, окрім цієї, і будь-яка інша музична творчість йому була чужою, - от такою була велика ліра Орфея. Елліни на знак вшанування виділили їй частину неба і почали називати ряд зірок «Лірою Орфея». Якщо коли побачиш зображення Орфея в камені чи виконане фарбами, то посередині зазвичай буде сидіти дехто, схожий на того, хто співає з лірою в руках, а навколо нього багато живих істот, серед яких знаходяться людина, бик, лев і всі інші породи звірів.
11. Кажуть, що Тіресій, беотієць, - слава про його пророцтва досить велика, - почав пояснювати еллінам, які із нерухомих зірок жіночі, які чоловічі, і чому їх вплив неоднаковий. Внаслідок цього Тіресія в міфах називають подвійно природним і двояким у житті: то жіночого, то чоловічого роду.
12. Вже під час суперечки Атрея і Фіеста за батьківське царство для еллінів астрологія і знання неба було важливою справою, тому народне зібрання аргівян і визнало, що правити буде той із братів, хто перевершить іншого мудрістю. Тоді-то Фієст і указав співгромадянам на барана, відмітивши його в небесах, звідкіля і виник потім золотий овен Фіеста; Атрей же створив вчення про Сонце та як воно сходить, що рух Сонця і небесне склепіння рухаються не в одному напрямку, а летять одне одному назустріч; тому те, що зараз вважають заходом сонця, - це захід небесного склепіння і разом з тим схід Сонця.
Коли Атрей розказав це, аргівян зробили його царем, і великою стала слава його мудрості.
13. Про Беллерофонта я думаю наступне: що нібито пернате служило йому конем, я в це не дуже вірю; вважаю, що Беллерофонт в пошуках небесного знання і роздумах про піднесене, спілкуючись з зірками, здіймався на небо не на коні, а розумом.
14. Те саме необхідно сказати і про Фрікса, сина Адаманта, (1) про якого видумують, начебто він літав по небу на золотому барані. Звісно, такий же і Дедал – афінянин. Оповідь про нього незвичайна, одначе думаю, що в ній немає нічого, що не було б властивим для астрології, - навпаки, Дедал вмів нею користуватися і сина свого також навчив.
15. Ікар по молодості та зухвалості не захотів прагнути досяжного, але, піднявшись розумом до небесного склепіння, відпав від істини, ухилився у всьому від учення і був скинутий у низку нерозв’язаних запитань. Елліни в міфах про нього розповідають інакше, згідно з чим і затока в цьому морі має назву Ікара.
16. Можливо, і Пасіфая, почувши від Дедала про появу бика серед зірок, сповнилась пристрастю до самого вчення про астрологію, звідки і виникла думка, що нібито Дедал засватав її до бика.
17. Деякі розділили науку астрологію на частини, і кожен зробив різні відкриття, що стосувалися Місяця, зірки Зевса, Сонця, інші зібрали свідчення про шляхи небесних тіл, їхній рух та вплив.
18. Ендіміон також виклав учення про Місяць.
19. Фаетон намітив шлях Сонця, однак не зовсім правильно; він помер, лишивши свої пошуки незавершеними. Ті, хто цього не знає, вважають Фаетона сином Геліоса – сонця і розповідають про нього зовсім неправдоподібний міф: начебто прийшов Фаетон до Геліоса - батька, з проханням дати йому в управління сонячну колісницю, той дав і розказав про правила їзди. Фаетон зійшов на колісницю, але через свій вік і недосвідченість утримував відстань то досить близько до землі, то занадто віддалявся від неї, та так що, уражав людей то холодом, то нестерпною спекою. Зевс у гніві вразив його за це великою блискавкою. Фаетон упав, а сестри обступили його і здійняли великий плач. Так продовжувалося до тих пір, поки вони не змінили свого образу, в якому й досі стоять чорними тополями і ллють по Фаетону бурштинові сльози.
Все це сталося не так, і не личить вірити цим оповідкам: Геліос не народжував дітей, і син у нього не вмирав.
20. Елліни розповідають багато чого, такого ж нечуваного, чому я не досить вірю. Та і чому потрібно вірити, начебто Еней – син Афродіти, Зевса – Мінос, Ареса – Аскалаф, Автолік – Гермеса? Насправді всі вони були боголюбимі; при народженні першого на нього дивилась Афродіта, на другого – Зевс, на третього Арес. Яким богам належить влада над людьми при їх народженні, ті боги, немов батьки, все творять на свій лад: у відношенні кольору обличчя, вигляду, вчинків та образу думок. Так, перебуваючи під керівництвом Зевса, Мінос був царем, прекрасним Еней став з волі Афродіти, крадієм став Автолік, так як злодійкуватість прийшла до нього від Гермеса.
21. Ніколи Зевс не сковував Кроноса, і в Тартар його не скидав, і взагалі він нічого не задумував, того, що йому приписують люди. А насправді Кронос, як планета Сатурн, летить зовнішнім шляхом достатньо далеко від нас, і його рух здається людям сповільненим та нешвидким. Тому і кажуть що, начебто Сатурн стоїть, ніби скований, а глибину повітряного простору називають Тартаром.
22. Особливо на основі творів поета Гомера і епосу Гесіода можна впевнитись, що дані старовини відповідають тому, про що говорять ті, хто займається астрологією. Коли мова заходить про ланцюг Зевса, (2) корів Геліоса, (3) то, на моє тлумачення, під цим розуміються дні; таке ж і значення міст, які зобразив Гефест на щиті, і хороводи, і збір винограду. Та і всі розповіді про Афродіту і про перелюби з Аресом і про докази витягнуті не інакше як з цієї мудрості. Дійсно, поєднання Афродіти і Ареса як планет складає зміст пісні Гомера. В інших рапсодіях поет розмежував справи кожного із богів; так, він говорить Афродіті:
Ти займайся приємними справами шлюбів солодких… (4)
Діла ж війни:
… бурхливий Арей і Паллада – Афіна влаштують. (5)
23. Знаючи все це, древні досить часто вдавалися до прорікань і вважали ворожіння важливою справою: вони і міст не заселяли, і стінами їх не обносили, і вбивств не здійснювали, і дружин не брали, перш ніж не почують про все від віщунів; пророцтва ж їм доставляла не інакше як астрологія. У дельфійців діва – пророчиця являє собою як би то прообраз діви небесної; змій там віщує під триніжком тільки тому, що серед сузір’їв також знаходиться Змій. Мені здається, що і в Дідімах – Близнюках оракул Аполлона від повітряних Дідім, сузір’я Близнюків, отримав своє ім’я.
24. У древніх пророцтво вважалося справою найбільш священною. Одіссей, змучившись у блуканнях, побажав достовірно почути про свою долю і досяг Аїду, але не для того,
Щоб побачити мертвих і місцевість сумну, (6)
Але бажаючи поговорити з Тіресієм. Після того як Одіссей прибув до пекла, (7) куди йому шлях указала Кірка, він викопав жертовну яму, забив овець в присутності багатьох покійників, серед яких була і його власна мати. Всі вони хотіли напитися крові, але Одіссей не допустив нікого, навіть матір, перш ніж напоїв Тіресія і не заставив його проголосити пророцтво, - Одіссей спочатку вислухав його, хоча і бачив жадібну тінь матері.
25. Лакедемонянин Лікург увесь їх державний устрій встановив на зразок небесного і закони їм створив, що забороняли навіть на війну виступати раніше чим наступить повний місяць, - мабуть, він вважав нерівною силу впливу наростаючого і спадного місяця: адже він всім управляє.
26. Тільки одні аркадяни не усвідомили собі цього і не оцінили астрології. У нерозсудливості та нерозумності вони говорять, що нібито вони народжені до Місяця.
27. Отже, люди що жили до нас надзвичайно цінували пророцтва, а із теперішніх одні говорять, що людям неможливо знайти істинний шлях до пророцтва, - воно начебто недостовірне і неістинне, і Арес чи Зевс зовсім не заради нас рухаються на небі, для справ людських вони не створюють сприятливого перебігу, і немає у них нічого спільного з усіма обставинами життя людей; на їхню думку, небесні тіла рухаються, обертаючись через необхідність.
28. Інші говорять, що астрологія хоча і не хибна наука, але користі від неї немає, так як пророцтвом неможливо змінити те, що вирішено повелінням долі.
29. Я проти обох думок і можу сказати наступне. Зірки на небі роблять свій власний рух, але в доповнення до цього їх власного руху вони здійснюють вплив на все що відбувається на землі. Якщо визнавати, що при бігу коня, руху птахів і людей камінці підіймає і соломинки несе викликаний бігом вітер, то невже потік зірок не викликає нічого схожого? Від малого вогню досягає до нас його випромінювання, хоча цей вогонь ніскільки не обпалює нас і не допомагає нам зігрітися, - невже від зірок ми не сприймаємо ніякого випромінювання? Звісно, з допомогою астрології погані обставини зробити добрими неможливо, неможна також змінити викликане випромінюванням зірок. Однак, для тих хто звертається до астрології, користь виходить у наступному: сприятливе майбутнє дуже тішить тих, хто знає його наперед; погане ж легко сприймають, так як воно несподівано не виявляється: досвід і передбачення легко і спокійно підводять до нього.
Ось таку думку я маю про астрологію.
Примітки:
1) … про Фрікса, сина Адаманта…- в книзі «Адаманта».
2) … ланцюг Зевса…- див. «Іліада», пісня VIII.
3) …бики Геліоса…- див. «Одіссея», пісня XII.
4) … Ти займайся приємними справами шлюбів солодких…- див. «Одіссея», пісня XIX.
5) …… бурхливий Арей і Паллада – Афіна влаштують…- див. «Іліада», пісня V.
6) … Щоб побачити мертвих і місцевість сумну…- див. «Одіссея», пісня XI.
7) … Одіссей прибув до пекла…- про подорож Одіссея за вказівкою Кірки в царство Аїда, тобто в країну тіней, розповідається у Гомера в XI пісні «Одіссеї».
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.