І ЖАРТОМА І ВСЕРЙОЗ
оповідки 1 - 4
І ЖАРТОМА І ВСЕРЙОЗ.
Називається книга, яка розказує про справи мирські на прикладі повчальних і забавних притч і історій, заради покращення і виправлення людської натури.
Розказане і ЖАРТОМА І ВСЕРЙОЗ знайдеш ти в цій книжці, скоротаєш час, отримаєш добрий приклад і урок, який може бути корисним кожному.
Оповідки 1 - 4.
1.
Зійшлися одного разу чотири молоді особи, що були в приязних стосунках, що жартували поміж собою і говорили один одному «ти». І одна з них звернулася до трьох інших і сказала: «Ах, як добре нам разом, але, коли ми зберемося знову і де це буде?» І одну із них звали Вогонь. А другу звали Вода, А третю звали Повітря. Але четверту звали Правда, або ж Істина. «Ах, Вогонь, - сказала одна з них, - де нам тебе шукати?» І той відповів: «В твердому камені, якщо ударите по ньому залізом, там ви мене знайдете». І сам спитав: «А де тебе шукати, Повітря, де твій дім?». Те відповіло: «Де тремтить на гілочці лист, там ви мене і знайдете». І само спитало: «А де, Вода, шукати нам тебе, де твій дім?» Та відповіла: «Там де росте очерет, там копайте вглиб до самого коріння, там ви мене і знайдете, там мій дім». І в свою чергу спитала: «А тебе благородна Істино, де нам шукати тебе?». Істина відповіла всім зразу: «Ах, милі мої друзі всі ви повідали мені, де вас можна знайти і де ваш дім. У мене ж, на жаль, немає дому, і ніхто не надасть мені ні притулку ні сховища, бо нелюба я всім і скрізь».
2.
Жив собі один багатий чоловік, дворянин і великий прихильник жіночої статі. І був у нього слуга, який прислуговував уже багато років. І сподобався цей слуга іншому багатому чоловікові, і той захотів найняти його до себе. Слуга відповів: «Я б із задоволенням перейшов до вас, але мій хазяїн мене не відпустить». А багач йому і порадив: «А от почни говорити своєму хазяїну чисту правду, він тебе швиденько і відпустить». Слуга сказав: «Так і зроблю». Невдовзі після цього хазяїн звелів йому: «Сходи - но і приведи до мене дівицю» Слуга ж відповів: «Пане мій, це називається розпустою, і вам не слід цим займатися». З того часу він завжди говорив хазяїну чисту правду. І той йому одного разу зауважив; «Знаєш, ми почали з тобою погано ладити, дуже вже ти змінився у ставленні до мене, тому іди, мабуть, геть, я звільняю тебе». І звільнив слугу і відпустив на всі чотири сторони. Слуга ж поспішив до пана, який йому це все і порадив.
А тому, що у Правди немає свого притулку і ніхто не бажає її слухати, є пояснення і в Писанії. Господь наш Ісус Христос сказав: «Ніколи не прислуговуй двом панам, які незлюбили один одного» (Матв.10). А оскільки весь світ загруз у брехні і слугує її володарю, то Правді він служити не бажає і ніхто не надасть їй притулку.
3.
А ось вам історія про трьох півнів, які вночі кукурікали. Хазяйка дому зв’язалася із перелюбником, служниця ж розуміла пташину мову. Перший півень прокричав у першу ж ніч: моя господиня невірна моєму пану. Служниця розповіла про це хазяйці. Та наказала: «Заріж його». І півня зарізали і підсмажили. А другий півень завів свою пісню на другу ніч. І коли хазяйка спитала у служниці, про що він кричить, та відповіла: «Він кричить: мій товариш загинув за правду». І хазяйка звеліла: «Заріж і його». І його зарізали і підсмажили. А на третю ніч, поки господиня лежала в обіймах розпусника, закричав третій півень – і закричав він, як пояснила служниця, от що: «Все бачу, все знаю, а загинути не бажаю!»
4.
В деякому вищому учбовому закладі, інакше – університеті, вчився один молодий дворянин, якому навчання ніяк не йшло на користь. Він спізнався з легковажною дівицею і просадив з нею все, що мав, на останок же вирішив влаштувати прощальну вечерю і запросив на неї свою подругу разом з матір’ю. Після трапези обійняв він свою коханку в останній раз і пішов геть. Доброзичлива дівиця розридалася і ледь не знепритомніла. Мати, бажаючи її утішити, нагадала: «Чи варто плакати, дочко; подивись краще, скільки навколо пригожих студентів, я вже тебе я яким-небудь красенем та і познайомлю». Дочка ж вигукнула з досадою: «Ох, матінко, зовсім не тому я плачу, що він пішов, а тому що пішов він у гарному плащі зі срібними застібками. Міг би і плащ свій прогуляти зі мною за милу душу!». Ось така була матінка, та і дочка була ніскільки не гіршою. І треба було б студентам та й іншим холостим панам навчитися розбиратися в людях, тому що тим тільки гроші і подавай. Як було написано ще в давнину, «Venus ex omni gente tributa petit», (1) а це означає: що жодна з них ніколи не займається розпустою безкоштовно, жодна не грішить без винагороди.
Примітка:
1)… «Venus ex omni gente tributa petit», ….- Венера з усіх людей стягує прибуток.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
м. Ельзас, 1522 року
