23.03.2023 20:41
18+
58
    
  3 | 3  
 © Арсеній Троян

Віялові відключення

Віялові відключення
Українському сучукрліту

Іди за ним, Маріє! Іди, поки не розрядився ліхтарик, не погасла свічка, не заглухнув генератор. Іди на світло.

Переступай через тазики і міни.

Ослони та рови.

Коробки з ліками й бетонні трикутники, які ні від чого не рятують.

Оминай гострі кути — у будинку та в розмовах. Ніколи не критикуй Порошенка і виставляй уперед руки, коли йдеш у темряві. Минай укріпрайони та туалети, тобі ніколи їх не взяти, ці туалети. Будь обережна: дорога від зали до вхідних дверей (і від Сватового до Валуйок) контролюється котами (та росіянами) (власне, лише котами, бо росіяни не назавжди).

А ти просто йди.

У квартирі темно та страшно, як було страшно християнам, які за мить мали побачити левів. Християни чомусь дуже боялись гастролей цирку дю Солей, а ти, Маріє, не бійся, просто йди.

Згадай: це вже було. У 90-х ти все бачила. Холод, темрява. Замість маєтку в Жмеринці — дача в селі, з дивною любов’ю місцевих до камуфляжного одягу і сякатись прямо на землю. Замість газу та централізованого опалення — пічка, чорний донбаський антрацит. А ще запас дюраселів у шухляді.

Йосип у спортивках рубає надворі дрова. Ти при світлі свічки вариш куліш.

Згадала?

Це все було.

Усе, окрім війни.

А що

якщо

темрява

буде

вічною?

І зима буде вічною? І самотність буде вічною?

Ти нарешті дійшла до вікна. За вікном — уже темні обриси будинків, холодний дощ стукає у шибку. Коробка сірників та свічка в руці.

Війна буде вічною?...

Світло ввімкнули.

***

Ми — боги. Ба навіть більше — ми вищі за богів. На сніданок ми їмо юшку з зубра, гранітне м’ясо з перцем, зеленню та порохом, курячі яйця, червону ікру, виноград з медом, кашу, інкрустовану діамантами, крем без тістечок, тясіцу під шубою, пастижер у власному соку, петрикор з абрикосами. На обід — борщ, на вечерю — віденська кава за журнальними столиками на терасах. Яскраво освітлені зали, безкінечні столи ломляться від наїдків. Для нас грають арфістки та домристки, піаністи й роялісти, шейкери і мілкшейкери, синтезаторники, трубарі, кларнетчики, віртуози музичних трикутників, скрипалі без скрипок, лунають струнні акордеони, контрбубони, церковні дзвони, кік-флейти, карпатські роги. Ми — всесильні, непереможні, впевнені, комунікабельні, уміємо працювати в команді; ми можемо читати думки і реп (думки про реп), пускати з рук вогняні кулі (скляні, водяні, геометричні), перевтілюємось у тварин та російську армію (перевтілюємось у тварин), левітуємо, стрибаємо, чухаємось, горланимо, обіцяємо, заощаджуємо, накопичуємо, виопуклюємо, висновуємо, вможливлюємо, голосуємо за Ющенка, збираємо кришечки, споживаємо відповідально, підтримуємо вітчизняного виробника, віримо в Україну.

Ми — це зірки на небі.

Ми — це 2019 рік.

Ми — кращі роки.

Ми — найкращі, найкрутіші, наймиліші. Ми — боги.

Бо в нашому будинку ніколи не вимикають світло. Ми дивимось на ваші темні вікна і сміємось від пуза. Ахахаха!

Світло вимкнули.


***

Я — ліхтар на вулиці.

Світло вимкнули.

Я — війна біля дому.

Світло вимкнули.

Я — душа.

Світло ввімкнули.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.03.2023 23:54  Борис Костинський => © 

А кого саме Ви пародіювали в цьому творі? На мій смак, це поезія в прозі.