Порцелянова недоторка
з рубрики / циклу «Мініатюри»
У невеликому магазині сувенірів жила-була порцелянова статуетка стрункої красуні у білому платті. Вона стояла на вітринній полиці в одному ряду з простенькими пастушками, що грали на флейтах, легковажними балеринами та грубуватими мисливцями. І хоч таке сусідство красуні не дуже подобалося, вона намагалася не подавати виду, терпляче сподіваючись на краще майбутнє. Однак день проходив за днем, місяць за місяцем, але нічого не змінювалося. Лише іноді продавщиця знічев`я переставляла фігурки місцями і скидала з них пил довгою щіточкою з м`якого пір`я. Але одного разу в магазин зайшла самотня манірна дама. Гордовито підібгавши губу і примхливо морщячись, вона кілька разів прискіпливо оглянула вітрину і нарешті вибрала статуетку красуні в довгій сукні. Повернувшись додому, дама ще раз ретельно оглянула фігурку з усіх боків, а потім поставила її поряд із чудовою квітучою трояндою.
Мліючи від захоплення, порцелянова красуня думала про те, що, напевно, вона і справді найкрасивіша і зовсім особлива, раз саме її вибрали серед решти фігурок. Вона порівнювала себе з розкішною і неприступною через гострі шипи трояндою і тому вирішила, як і її нова господиня, чекати і зберігати себе для того єдиного, який на її думку буде гідний. А час іде... правда порцелянова недоторка, на відміну від своєї господині, не старіє, тому, можливо, і дочекається...