Плутон, або проти Меніппа
діалоги в підземному царстві
КРЕЗ. Плутон, ми не можемо терпіти цього кініка Меніппа своїм сусідом. Відправ його куди-небудь або дозволь нам переселитися в інше місце.
ПЛУТОН. Чим же вас образив ваш мертвий співтовариш?
КРЕЗ. Ми всі плачемо і стогнемо, згадуючи свою земну долю: ось цей, Мідас, - золото, Сарданапал – велику розкіш, я, Крез – свої скарби, а він сміється над нами і лається, називаючи нас рабами і негідниками, а то раптом почне співати, навмисне заважаючи нам плакати; одним словом, він вже набрид.
ПЛУТОН. Що це таке вони говорять, Меніпп?
МЕНІПП. Сущу правду, Плутон: я ненавиджу їх за те, що вони неблагородні і жалюгідні! Мало того, що вони прожили своє життя бридко, вони ще й після смерті пам’ятають про те, що було на землі, і міцно за це тримаються. Тому-то для мене і є задоволенням не давати їм спокою.
ПЛУТОН. Так не варто робити: вони горюють, бо залишились без великих благ.
МЕНІПП. І ти, Плутон, говориш такі дурниці? Співчуваєш їхньому стогону?
ПЛУТОН. Я не співчуваю, але не хочу, щоб ви поміж собою ворогували.
МЕНІПП. Так знайте ж ви, найогидніші з усіх лідійців, фрігійців і ассірійців, що я ніколи не перестану; куди б ви не пішли, піду за вами і буду вам набридати, заважати співом і сміхом над вами.
КРЕЗ. Яка зухвалість!
МЕНІПП. Ні, те, що ви робили, то була зухвалість: ви заставляли падати перед вами ниць, ображали вільних людей, а про смерть зовсім не пам’ятали; так от же вам: ревіть, утративши все.
КРЕЗ. О, боги! Багатьох великих благ!
МІДАС. О, моє золото!
САРДАНАПАЛ. О, моя розкіш!
МЕНІПП. Прекрасно, так і треба. Плачте, а я буду вам підспівувати, повторюючи: «пізнай самого себе»; це дуже гарний приспів до вашого стогону.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.