29.07.2023 00:29
18+
50
    
  - | -  
 © Анатолій Валевський

Тут завжди темно

Тут завжди темно

з рубрики / циклу «Містика»

Насилу відірвавши голову від брудної стільниці, Максим спробував поглянути на світ довкола себе, але той ніяк не хотів фокусуватися. Перед очима все розпливалося, а в потилицю немилосердно гупав важкий молот, і він знову заплющив очі. Десь поруч, немов крізь вату, доносилося дратівливе бубоніння якихось голосів, але слів було не розібрати.

- А щоб тебе лизень злизав!

Максим спробував голосно вимовити цю фразу, прикрасивши її для переконливості одним з витіюватих матюків, на які був майстром. Але замість квітчастого виразу з горла вилетіло тільки якесь хрипке булькотіння. Спроба підвестися теж не дала ніякого результату. Ноги не слухалися, і, здавалося, жили своїм окремим життям там, під столом.

- Та щоб я здох! - простогнав він.

- Зарано ще, - пролунав поряд м`який вкрадливий голос. - Навіщо поспішати?

Відчайдушним зусиллям волі розліпивши важкі повіки, Максим озирнувся.

Поруч з ним за столиком брудної третьосортної забігайлівки сидів невисокий товстун у строгому чорному костюмі. Його маленькі оченята сяяли справжнім захватом.

- Ти хто, трясця твоїй матері?! - прохрипів Максим.

- Обліковець...

Товстун підбадьорливо посміхнувся, змовницьки підморгнув і посунув до співрозмовника запітнілий кухоль з пивом.

- Та ви не хвилюйтеся, будь ласка. Ось пивка покуштуйте для покращення здоров`ячка.

Вхопившись за кухоль, Максим декількома жадібними ковтками спорожнив його до половини. Пінна волога пройшла горлом, змиваючи мерзотний присмак у роті, і незабаром шум у голові почав стихати. Каламутні очі трохи прояснішали.

- А чого ти обліковуєш, нехай тобі цур у горлянку?!

- Ненормативну лексику.

- Це що за хрінотінь така?

- Скажімо так, це лайливі вирази, що виникають під час спонтанної мовної реакції на несподівані ситуації в житті.

- Ото загнув ... єдріть козу в баян! Це, мабуть, матюччя, чи що?

Товстун кивнув.

- А якого ж дідька його обліковувати? На який грець та й кому це потрібно?!

- Розумієте, так склалося, що люди не надають значення словам, хоча люблять побалакати про силу слова, удаючи з себе знавців. А насправді озвучене з щирою емоційністю слово, абсолютно акумулює енергію упредметнення, тобто, матеріалізації і при досягненні критичного стану, здійснює трансформацію бажаного у виконане… Коротше кажучи, нецензурні вирази, якщо їх досить достатня кількість, акумулюють цю енергію, яка може матеріалізуватися... Втім, до критичного стану, чесно кажучи, поки ще ніхто не доходив.

Максим похитав головою і здивовано запитав:

- Ну а я тут яким боком став, і якого довбня тобі від мене потрібно?!

Товстун захоплено притиснув долоні до грудей і вимовив:

- Справа в тому, що ваші, гм... вирази як раз і є тим самим неймовірним винятком! Ви навіть не уявляєте, яка це унікальність! Адже мат у вашому мовному потоці становить практично половину словникового запасу, і ви дійшли до критичної точки.

- Перекудріть твою раскудріть ще й голоблю в дупло! - Максим ошелешено витріщився на співрозмовника. - Во, бля, справи які... провалитися мені в пекло!

Щось сліпуче блиснуло, гримнуло, і він рефлекторно заплющив очі, а коли відкрив їх, то нічого не побачив. З чорної непроглядної пітьми долинали якісь невиразні стогони, бурмотіння, чавкання. Під ногами ворушилося щось слизьке.

- Егей, хай мене курка вбрикне! Що сталося?! І чому так темно?! - злякано вигукнув Максим.

- А тут завжди темно, - вкрадливо пролунав поблизу зловтішний голос товстуна.

- Де я?! - волосся на потилиці Максима заворушилися від жаху.

- Ви ще питаєте?!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!