У виправдання помилки, допущеної у вітанні
з рубрики / циклу «ЛУКІАН»
Важко, будучи людиною, уникнути гніву якого-небудь божества, але ще важче знайти виправдання безглуздої помилки, на яку наштовхнуло це божество, - і якраз і те і друге сталося зі мною: я прийшов до тебе вранці, щоб привітати тебе, і з мого язика повинно було зійти прийняте звичаєм слово і прозвучати приблизно так: «Радій» (χαῖρε); (1) я ж, з прекрасною забудькуватістю, побажав тобі «Здрастуй» (υγίαινε), (2) - і це слово теж сповіщає добро, але воно було невчасним, бо воно не для ранку. Зразу ж услід за цим я, звичайно, і без того почервонів і зовсім знітився, а присутні, зі свого боку, стали жартувати, як це завжди буває; одні через свою молодість говорили про дрібниці, а інші думали, що мене ще не покинув хміль після вчорашньої пиятики, хоча сам ти з великою вихованістю переніс те що сталося і навіть куточком рота не посміхнувся, не відзначив помилки мого язика. Тому я вирішив, що непогано було б написати що-небудь для втішення себе самого, щоб не надто засмучуватися помилкою і не вважатися людиною нестерпною за те, що у поважному віці я зробив такий непристойний промах в присутності стількох свідків. Бо, думаю я, справжнього захисту не потребує язик, що, заплутавшись в побажаннях, пообіцяв так багато гарного.
Так от, приступаючи до цього твору, я думав, що зіткнуся з досить важким завданням, - однак, в подальшому, виявилось, що є багато такого, про що слід поговорити. Втім, я скажу про це не раніше, чим дам належне роз’яснення самих побажань «радості» і «здоров’я». Отже, «радій» - це старовинне привітання не тільки для вранішнього чи взагалі першого в цей день побачення; ні, люди, що вперше побачили один одного, також вимовляли його, наприклад:
Землі тірінфської повелитель, радій! (3)
Те ж і після обіду, вже звертаючись до бесіди за чашею вина:
Радій Ахілле нині! Ти в бенкетах нестачі не знаєш, (4) –
це говорить Одіссей в дорученій йому промові посла. Говорили і, розлучаючись вже один з одним:
Радійте, бог я блаженний для вас і вже більше не смертний. (5)
До якоїсь однієї години дня це привітання не було приуроченим, також не було, як зараз, тільки вранішнім. І навіть в зловісних, прокляттям означених випадках все ж користувалися ним, подібно до Полініка Еврипіда, який вже прощаючись з життям, говорить:
Ви радійте! Мене ж огортає морок. (6)
І не тільки знаком дружного ставлення було воно для наших предків, але і неприязні і небажання мати справу один з одним. Тому побажати радості, прибавивши: «на довгі роки», означало: «мені до тебе немає більш ніякого діла».
Першим, як кажуть, промовив його Філіппід, що за один день добіг від Марафону зі звісткою про перемогу; звертаючись до архонтів, що сиділи стривожені наслідком битви, він вигукнув: «Радійте, ми перемогли». Сказавши це, зі звісткою на устах і в заклику до радості, він помер. На початку ж листа першим поставив його Клеон, демагог афінський, повідомляючи у листі з острова Сфактерії благу вість про отриману там перемогу і захоплення в полон спартіатів. Однак після нього Нікій, відправляючи листи із Сицилії, зберіг старовинну побудову листа, починаючи прямо із викладу справ. (7)
Але дивовижний Платон, законодавець що заслуговує на довіру в подібних питаннях, пропонує навіть зовсім вивести з ужитку «радій» як слово нікчемне і яке нічого ділового не виражає, а замість нього ввести «успіху у справах», що знаменує разом добрий ладі тіла і душі. І в листі до Діонісія Платон докоряє його тим, що, складаючи гімн Аполлону, він звернувся до бога зі словом «радій», що не гідне піфійця і не личить не тільки богам, але і розумним людям.
Божественний же Піфагор, хоч і не вважав за потрібне залишити нам жодного свого твору, однак, оскільки свідчать про це Окелл луканець, Архіт і інші його учні, не починаючи листа ні з побажання радості, ні «успіху в справах», він велів починати листи привітанням «здрастуй». Тому всі його учні при переписці один з одним, кожного разу, коли писали про що-небудь значне, на самому початку листа ставили побажання здоров’я, як таке що найбільш відповідає ладу і душі, і тіла і яке обіймає собою всю сукупність людських благ. Тричі повторений трикутник піфагорійців, що взаємними пересіченнями утворює пентаграму, (8) якою вони користувалися, як умовним знаком, при зустрічі з однодумцями, називалась у них тим же словом, що і здоров’я, і взагалі вони вважали, що здоров’я включає в себе і успіх і радість, тоді як ні успіх, ні радість не припускають неодмінного здоров’я. А деякі із піфагорійців і четверицю, (9) що була найбільшою їхньою клятвою і яка являла, на їхню думку, досконале число, назвали також початком здоров’я, - до таких належав, між тим, і Філолай.
Але для чого мені посилатися перед тобою на древніх, коли Епікур, муж, що гарно вмів радіти радості і який усьому віддавав перевагу насолоді, в більш глибоких своїх посланнях – втім, таких небагато – до найближчих друзів на самому початку ставить побажання «повного здоров’я»? І навіть в трагедії, і в древній комедії ми часто знайдемо, що слово «здрастуй» говориться першим, раніше, чим «радій», так:
Здоровим будь і радій багато… (10)
явно висловлює перевагу привітанню «здрастуй» перед «радій». У Алексіда читаємо:
Владико, здрастуй: як ти запізнився!
У Ахея:
Прийшов, учинивши жахливе… Але, здрастуй, друже!
У Філемона:
Здоров’я – перше, потім успіх в справах,
Та радіти в-третіх, та не знати боргів.
А що говорить автор сколія, (11) про який згадує і Платон: «Здоров’я – найвище благо, друге – краса, третє – багатство»; про радість він же не згадав зовсім. Не кажу вже про найвідомішого вірша, який у всіх на устах:
О Здоров’я, найстарша із богинь, як би я хотів з тобою остаток днів своїх
Провести… (12)
Таким чином, якщо Здоров’я найстарша із богинь, то і її дару – володінню здоров’ям – слід віддати перевагу перед усіма іншими благами.
Я міг би тобі навести ще тисячі інших уривків із творінь поетів, істориків, і філософів, що віддавали перевагу здоров’ю, але я утримаюсь від цього: я не хочу впасти зі своїм твором у несмак і хлоп’яцтво і не відважуюсь «клин клином вибивати». Але я вважаю, що було б непогано додати до вже написаного, декілька підходящих для цього випадку оповідань з древньої історії, які я пам’ятаю.
Коли Олександр збирався дати битву при Іссі, (13) - так розповідає Євмен із Кардії у листі до Антипатра, - то вранці зайшов до нього в намет Гефестіон і, чи то забувши, чи то від збентеження, подібно до мене, а можливо і за навіюванням якогось бога, сказав те ж, що і я; «Здрастуй, цар! Час – готуватися до битви». І тим часом як присутні були збентежені несподіванкою цього привітання і сам Гефестіон ледве не помер від сорому, Олександр сказав: «Приймаю добре знамення. Я отримав зараз обіцянку, що ми повернемося з битви вцілілими».
Антіоху Сотеру перед битвою, в яку він збирався вступити з галатами, (14) приснився сон, начебто представ перед ним Олександр і велів дати війську перед битвою умовним вигуком слово «здоров’я», - під знаменом цього слова він і отримав свою чудову перемогу.
Так же і Птолемей, син Лага, (15) явно відступивши від встановленого звичаю в листі до Селевка, звернувшись до нього на початку листа з привітанням «здрастуй», а в кінці замість «бувай здоровим» - поставив «Будь радим», - так розповідає Діонісодор, що зібрав його листи.
Гідний згадки і Пірр, цар епірський, муж, що займає, як полководець, друге місце після Олександра і який тисячу разів піддавався мінливості долі. Так от, він, що завжди молився богам, який приносив їм жертви і посвяти, ніколи не просив у них ні перемоги, ні підвищення влади царя, ні слави, ні надзвичайного багатства – але молив їх тільки про одне: про здоров’я, говорячи, що поки воно з ним, все інше легко до нього приєднається. І дуже правильно, я вважаю, він міркував, думаючи, що немає ніякої користі в інших благах, якщо нема одного – здоров’я.
«Вірно! – скажуть мені. – Але нині для кожного привітання у нас встановлено певний термін; ти ж, порушивши його, хоча і не сказав нічого поганого, але все ж, по правді кажучи, не уник помилки, на кшталт тієї, що якби хто-небудь надів шолом на ногу чи поножі на голову». – «Але, шановний, - міг би я відповісти на це, - слова твої були б доречними, якби взагалі яка-небудь година дня не мала потреби в здоров’ї, але тепер і вранці, і в полудень, і вночі здоров’я необхідне, а в особливості вам, людям, що знаходяться при владі і які мають багато клопоту, оскільки вам багато для чого бувають потрібні тілесні сили. Окрім того, той хто говорить «радій» користується словом тільки лиш для початку розмови, яка обіцяє добро; справа тут обмежується побажанням, тоді як той, хто бажає бути здоровим робить і дещо корисне, нагадуючи про те, що допомагає здоров’ю; він не проста бажає, але і радить».
Та що там! Хіба в грамотах, які ви отримуєте від імператора, не наказується вам, перш за все піклуватися про власне здоров’я? (16) І досить правильно: адже в іншому випадку від вас не буде ніякої користі і в інших справах. Та ви і самі, якщо я хоча б трохи розумію латинську мову, відповідаючи привітанням на привітання, часто згадуєте у відповіді слово «здоров’я». (17)
Все це я сказав не тому, що навмисно усуваю «радій» і стараюсь ввести замість нього «здрастуй», але тому, що сталося це зі мною помимо мого бажання, - та і смішним було б з мого боку заводити нововведення і змінювати часи, встановлені для різних привітань.
Однак я безумовно дякую богів за те, що моя помилка перетворилась на віщування ще більш щасливе, за те, що я послизнувся вдало; і швидше за все за навіюванням Гігієйї, богині здоров’я, чи самого Асклепія звершилось це, і через мене ти отримав побажання здоров’я. Бо як таке могло б зі мною статися без втручання бога, коли я за все своє довге життя ніколи ще, не був таким неуважним?
Якщо ж потрібно для вибачення того, що сталося привести і чисто людські виправдання, то немає нічого дивного в тому, що я, посилено прагнучи показати себе з самого кращого боку, від зайвої старанності заплутався і попав прямо в протилежне. А можливе і те, що моя думка була збита з правильного шляху багатьма солдатами, одні із яких підштовхували вперед, а інші не бажали чекати, поки до них дійде черга тебе привітати.
І я впевнений, що якщо навіть інші почнуть пояснювати те що сталося моєю нерозумністю, невихованістю чи навіть прямим безумством, ти прийняв його як знак сором’язливості та простоти душі, не досвідченої у світських тонкощах: бо зайва сміливість за подібних обставин межує з нахабством і безсоромністю. Мені хотілось би в подальшому не робити більше такого промаху, а вже якщо і станеться, нехай він перетвориться на добре знамення.
При першому Августі. (18) кажуть, одного разу сталося щось схоже. Тільки-но він виголосив виправдувальний вирок по одній із справ і зняв важке звинувачення з несправедливо обмовленого чоловіка; тоді виправданий, гучним голосом висловлюючи подяку, вигукнув: «Дякую тобі імператор, за те, що уважно і несправедливо розсудив!» І коли ті, що оточували Августа, сповнені обурення, хотіли на шматки розірвати цього чоловіка, імператор сказав: «Перестаньте сердитись: треба дивитися що у нього на умі, а не на язиці». Так вирішив Август. Ти ж і на умі у мене, якщо подивишся, знайдеш лише найкращі почуття, і на язиці – слова, які віщують добро.
Але, мені здається, я договорився вже до того, що природно виникає нове побоювання: як би не подумав хто-небудь, начебто я помилився навмисно, щоб написати це виправдувальне слово. Тож нехай же, моя промова, люб’язний Асклепій, (19) здасться не виправданням, але лиш виступом оратора, що бажає показати своє мистецтво.
ПРИМІТКИ :
1)… «Радій»…- грецьке – «хайре»; латинське – salve, ave – відповідає нашій формі «здрастуй».
2)... «Здрастуй»…- грецьке – «гігіайне»; латинське – vale – те ж, що наше «прощай» (буквально «будь здоров»).
3)… Землі тірінфської повелитель, радій! … вірш із невідомої п’єси.
4)… Радій Ахілле нині! …- див. «Іліада», пісня IX.
5)… Радійте, бог я блаженний…- «Будьте щасливі, для вас я перестав бути людиною, я безсмертний бог». За переказом це були останні слова філософа Емпедокла (Vст. до н.е.) до своїх учнів перед тим як кинутися в жерло вулкана Етна, в Сицилії.
6)… Ви радійте! Мене ж огортає морок…- Еврипід.
7)… лист Нікія…- приведено у Фукідіда, VII.
8)… трикутник піфагорійців, що взаємними пересіченнями утворює пентаграму…- тобто фігуру ★.
9)…четверицю…- перші чотири числа декади (десятки) називалися тетрактидою (четверицею). Так як десять виходить зі складання перших чотирьох чисел ( 1+ 2 + 3 + 4), то на тетрактиду дивилися як на втілення сили декади. Тетрактидою називалась також сума перших чотирьох парних чисел (2 + 4 + 6 + 8). Тобто двадцять, і сума перших чотирьох непарних (1 + 3 + 5 + 7), тобто шістнадцять.
10)… Здоровим будь і радій багато…- див. «Одіссея», пісня XXIV.
11)…сколій…- ско́ліон – коротка застільна пісня, яка виконувалася по черзі кожним із присутніх на банкеті з миртовою гілкою в руці, яка потім передавалася сусіду, що сидів навскіс з протилежного боку столу. Таким чином виходила «крива пісенька» («сколіос» - кривий, що йде поворотами), оскільки гілка передавалась по зигзагоподібній лінії, від одного лежачого за столом до другого. Автором сколія, про який згадує Лукіан, деякі дослідники вважають Симоніда (біля 556 – 467 років до н.е.) або Епіхарма (помер біля 450 року до н.е.).
12)… О Здоров’я, найстарша із богинь…- початок «Гімну богині Здоров’я» сікіонця Аріфрона.
13)… битву при Іссі…- битва греків з військами перського царя Дарія.
14)… Антіоху Сотеру перед битвою…- в 278 р., можливо при Апамеї. Після цієї переможної битви Антіох I (281 – 261 рр. до н. е.) прийняв титул Сотера, тобто Спасителя.
15)…Птолемей, син Лага – Птолемей I Сотер, тобто Спаситель (325 -285 рр. до н.е.) цар Єгипту.
16)… піклуватися про власне здоров’я…- в кінці листа зазвичай ставилось: «vale, cura ut valeas», тобто «будь здоровим, подбай про те, щоби бути здоровим». Ймовірно, цю формулу і має на увазі Лукіан.
17)… часто згадуєте у відповіді слово «здоров’я»…- «ut vales?», тобто «як здоров’я?»
18)…при першому Августі…- тобто при Октавіані Августі (63 -14 рр. до н.е.) першому римському у імператорі.
19)… люб’язний Асклепій…- невідома, мабуть-що вигадана особа. Заключні слова показують, що даний твір Лукіана – жартівлива промова оратора, що вміє з найменшого приводу скласти витончене вступне слово. Тому цю промову відносять до числа ранніх творів Лукіана, не згоджуючись з тими, хто вважає її серйозним твором і відносить до останніх років життя письменника.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.