Сага про Гіслі
частина IПро людей із Сурнадаля в Норвегії
ПЕРЕДМОВА.
Коротенько про те, що й так давно всім відоме. )))
Отже.
Про скандинавські саги.
Взагалі - то сага, вона і є – сага. ))) Але:
- є саги для переказу чи, потім вже, для читання, на багато вечорів, а є коротенькі на один-два вечори, а можливо й менше, і от вони серед скандинавів вже мали назву не саги, а - пасма ( давньоскандинавське Þáttr, множ. Þættir). Правда ж красиво!
Так от, оця «Сага про Гіслі» - сага.
А от «Сага про Торстейна Морозного» (буде опубліковано) - це вже буде – пасмо.
Просто в наш час до всіх цих творів, без розділення, використовують узагальнююче слово – сага, та й то – адже пройшло тисячоліття, хто ж його там буде розрізняти. )))
Відомо, що в «Століття саг» (930 – 1030 рр.) вони передавалися усно, а записувати їх почали вже десь в XIII – XIV століттях.
І ще:
- про ВІСИ, які так полюбляли використовувати герої саг для вираження краси своїх почуттів.
Так от: віси у них не були римованими, тому деякі перекладачі записують ці прекрасні слова не в стовпчик, як того вимагає рима, а в звичайні рядки, абзацами, бо зримувати їх досить важко, ну, от така вона ота давньоскандинавська мова, але як їх не запиши, а все одно гарно!
Так що, шановні читачі, справжня сага – вона на багато вечорів, серіал, одним словом. )))))
Цікавості вам і натхнення!
Починається ця сага з того, що Норвегією правив конунг Хакон, вихованець Адальстейна, (1) і було це на схилі його літ. Жив тоді чоловік на ім’я Торкель, і на прізвисько Додаток до Шхери. Він жив у долині Сурнадаль (2) і був херсіром. (3) В нього була дружина на ім’я Ісгерд і діти, троє синів. Одного звали Арі, другого – Гіслі, третього, молодшого з усіх, Торбьорном. Всі вони зростали вдома. Жив чоловік на ім’я Ісі. Він жив біля Фіорду Фібулі, в Нордмьорі. (4) Його дружину звали Інгігерд. А дочку – Інгібьорг. Арі син Торкеля із Сурнадаля, до неї посватався, і її віддали йому з великим приданим. З нею поїхав раб на ім’я Коль.
Жив чоловік на ім’я Бьорн Блідий. Він був берсерком. (5) Він роз’їжджав країною і викликав на поєдинок кожного, хто йому не підкорявся. Одного разу взимку з’явився він і до Торкеля із Сурнадаля. А хазяйнував тоді на хуторі Арі, його син. Бьорн пропонує Арі на вибір: якщо хоче, то нехай б’ється з ним на одному острівці в Сурнадалі – острівець називався Стовбовим, - а не хоче, нехай віддає йому свою дружину. Той зразу ж вирішив, що краще вже битися, чим обох, і себе і дружину, ганьбити. Зійтися їм належало через три ночі. Ось підходить час поєдинку, вони б’ються, і сталось так, що Арі загинув. Бьорн вважає, що він завоював і землю і дружину. Гіслі ж каже, що допоки він живий, цьому не бувати, і він має намір битися з Бьорном.
Тут сказала слово Інгібьорг:
- Не тому мене віддали за Арі, що я не пішла б охочіше за тебе. У мого раба Коля є меч Сірий Клинок. Так попроси, нехай він тобі його позичить. Тому що у цього меча є така особливість: він приносить перемогу будь-кому, хто бере його в битву.
Гіслі просить у раба меч, і той його неохоче віддає. Гіслі спорядився для поєдинку, вони б’ються, і сталося так що Бьорн упав мертвим. Гіслі вважає це за велику перемогу. Розповідають, що він сватається до Інгібьорг, не бажаючи випустити із роду таку гарну жінку, і одружується з нею. Він бере собі всю частку майна брата і стає великою людиною. Тут помирає його батько, і все майно теж дістається Гіслі. Він велить вбити всіх спільників Бьорна.
Раб зажадав назад свого меча, але Гіслі не хоче з ним розлучатися і пропонує за нього золото. Але раб, нічого, окрім меча, не бажає і залишається ні з чим. Це дуже йому не подобається, він намагається вбити Гіслі і важко його ранить. Але Гіслі б’є його по голові Сірим Клинком, і удар був настільки сильним, що меч зламався, і череп розколовся, і смерть настигла обох.
Примітки:
1)… Хакон, вихованець Адальстейна…- норвезький король 945 – біля 960 рр.
2)… Сурнадаль…- долина на заході Норвегії.
3)… херсір…- один з дрібних вождів племен в Норвегії до створення держави.
4)… Нордмьорі…- область на заході Норвегії.
5)… Берсерк…- лютий воїн, який у битві впадав у шаленство, вив як дикий звір, кусав свого щита і, згідно з повір’ям був невразливим. Але берсерками називали також і злодіїв, що притісняли мирних жителів, викликали їх на поєдинки і відіймали у них жінок і добро.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.