26.11.2023 18:34
18+
30
    
  - | -  
 © Ісландські саги

Сага про Гіслі

частина XII

Вестейн їде до Яструбиної Долини

 


Був чоловік на ім’я Торвард. Він жив на хуторі Бугор. Двоє його людей посварилися через якусь роботу, почали битися косами і поранили один одного. Вестейн під’їжджає і мирить їх, так що обоє залишаються задоволеними. Потім він спускається до Фіорду Дюрі і з ним два норвежця.


Між тим, приїхавши на хутір Під Конем, Хальвар і Хавард узнають, що Вестейн, виявляється, вже від’їхав. Скачуть вони щосили назад. І, під’їхавши до Мошистих Полів, бачать: скачуть люди посеред долини, але їх розділяє бугор. Ось вони скачуть у Ведмежу Долину – і тільки-но під’їжджають до Укосу Арнкеля, як обидві їх коняки здохли. Тоді, залишивши коней, вони біжать і кричать. Тут Вестейн з людьми чує їх, - а вони вже виїхали на Ягнячий Перевал, - і чекає, поки ті не прибігли зі своєю звісткою. Дістали вони і монету, яку Гіслі послав Вестейну. Вестейн виймає із кошеля другу половинку і при погляді на неї сильно червоніє.


- Ви кажете чисту правду, - говорить він, - і я би повернув назад, якби ви мене догнали трохи раніше. Але тепер всі води течуть до Фіорда Дюрі, і я поскачу туди ж, та й тягне мене туди. Норвежці нехай повертають назад, ви ж сідайте в човна і сповістіть Гіслі і моїй сестрі, що я їду до них.

Вони повертаються додому і все розповідають Гіслі. Він відповідає:

- Значить, так тому й бути.


Вестейн їде в Ягнячу Долину до своєї родички Лути. Вона перевозить його через фіорд і говорить йому:

- Вестейн, будь обережним. Це тобі знадобиться.

Вона перевезла його до Пісків Тінгу. Там жив чоловік на ймення Торвальд Іскра. Вестейн іде до нього, і Торвальд дозволяє йому взяти свого коня. Ось скаче він далі видзвонюючи вуздечкою Торвальда, а сідло і підпруга у нього свої. Торвальд проводжає Вестейна до Піщаного Устя і говорить, що готовий їхати з ним навіть до самого хутора Гіслі. Але той сказав, що це ні до чого.

- Багато чого змінилося в Яструбиній Долині, - сказав Торвальд, - і будь обережним.


На цьому вони розходяться. Ось скаче Вестейн до самої Яструбиної Долини. Погода була ясною, і світив місяць. Біля Торгрімового двору двоє заганяли худобу, Гейрмунд і жінка на ім’я Раннвейг. Вона прив’язує корів у хліві, а він гонить їх до неї. І от, проїжджаючи через луг, Вестейн зустрів Гейрмунда. Гейрмунд сказав:

- Не заїзди сюди в Морське Житло, а відправляйся прямо до Гіслі, та дивись, будь обережним.


А Раннвейг вийшла з хліву, і чоловік їй видався як начебто знайомим. І загнавши худобу, вони засперечались, хто б це міг бути, і йдуть, перемовляючись, додому. Торгрім зі своїми людьми сидів біля вогню, і питає Торгрім, чи не попадався їм на очі такий чоловік, і ще питає, про що у них суперечка.

- Здається мені, що я пізнала Вестейна, який сюди повернувся, - сказала Раннвейг. – На ньому був синій плащ, в руці спис, і він скакав, видзвонюючи вуздечкою.

- А що ти скажеш на це, Гейрмунд?

- Та я погано роздивився. Але я подумав, що це робітник Енунда з Середньої Долини, у нього був плащ Гіслі, а збруя Енунда і в руках острога.

- Хтось із вас бреше, - сказав Торгрім, - сходи-но до Пагорбу, Раннвейг і узнай що там відбувається.


Ось відправилась вона і підійшла до дверей якраз, коли гості зійшлися банкетувать. Гіслі стояв у дверях, і привітавшись з нею, запросив її зайти. Вона сказала, що їй треба додому. – «але я б хотіла побачити дівчинку Гудрід».

Гіслі кличе Гудрід, але її не було.

- Де ж Ауд, твоя дружина? – спитала Раннвейг.

- Ось вона, - говорить Гіслі.

Ауд виходить і питає, що їй потрібно. Та відповіла, що, так, мовляв, майже нічого, але так нічого толком і не сказала. Гіслі сказав, що одне із двох: або хай остається, або йде додому. Вона пішла додому і була ще дурнішою ніж раніше, якщо тільки це можливо, і не змогла розповісти нічого нового.


А зранку Вестейну принесли два тюка з товаром: їх тоді взяли брати Хальвард і Хавард. Він достав звідтіля шматок шпалерної тканини довжиною в шістдесят сажень і головне покривало довжиною в двадцять ліктів з трьома парчевими полосами на всю довжину, а ще три таза для вмивання, прикрашені золотом. Він все це виклав і подарував своїй сестрі, Гіслі і побратиму своєму Торкелю, якщо той захоче прийняти подарунок.


Гіслі йде з обома Торкелями до Морського Житла до свого брата Торкеля. Розповідає Гіслі, що повернувся Вестейн і привіз їм обом дорогі подарунки. Він показує їх і просить Торкеля взяти, що він забажає.

Торкель відповідає:

- І все ж було б доречніше, якби ти один взяв все це, я ж не хочу приймати подарунків. Малоймовірно, що я зможу віддячити Вестейна.

І він на відріз від них відмовився. Ось іде Гіслі додому, і здається йому, що все йде одне до одного.



Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.



Ісландія, X ст. н. е.

Каллистрат цікавиться

  • КаллистратМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!