Сага про Гіслі
частина XVПро гру у м’яч та осінні банкети
І ось починаються ігри, як нібито нічого і не сталося. Зяті, Гіслі і Торгрім, частіш за все грають один проти одного, і люди не можуть вирішити хто ж із них сильніший. Все-таки більшість віддає перевагу Гіслі. Вони грають у м’яча на льоду Очеретяного Озерця. Там весь час було людно. І от одного разу, коли зійшлося особливо багато народу, Гіслі запропонував розділитися для гри порівну.
- Цього ми і хочемо, - говорить Торкель, - Але тільки ми хочемо, щоб ти не піддавався Торгріму, тому що ходять чутки, що ти граєш не на повну силу. Я ж тільки порадію за тебе, якщо ти виявишся сильнішим.
- Нам ще не доводилось мірятися силами, - говорить Гіслі, - але може статися, що для цього прийде час.
Ось вони грають, і Торгрім поступається у грі Гіслі. Гіслі збив його з ніг, і м’яч відлетів убік. Тоді Гіслі хоче заволодіти м’ячем, але Торгрім утримує його і не дає йому взяти м’яча. Тоді Гіслі штовхнув Торгріма з такою силою, що той, вдарившись об землю, обідрав собі пальці і з носу у нього потекла кров. Повільно встав Торгрім. Він глянув на курган Вестейна і сказав:
- Спис зі дзвоном серце задів. Ну що ж, за діло!
Гіслі зупинив м’яча, що котився і кинув його Торгріму поміж лопаток, так що той упав ниць. Гіслі сказав:
- М’яч по загривку героя огрів. Ну що ж, за діло!
Торкель скочив на ноги і сказав:
- Тепер видно, хто сильніше і краще грає. На цьому і закінчимо.
Вони так і зробили. Ігри закінчились, і пройшло літо, і Торгрім і Гіслі стали холоднішими один до одного.
Торгрім задумав влаштувати в передзимові дні осінній банкет, зустріти зиму і принести жертви Фрейру. ( 24) Він запрошує до себе свого брата Бьорка і Ейольва, сина Торда із Долини Видри і багатьох інших знатних людей. Гіслі теж готується до банкету. Він кличе до себе своїх шуряків з Орлиного Фіорду і обох Торкелів, і зібралось у Гіслі не менше шести десятків людей. В обох будинках готувався розкішний банкет, і підлогу в Морському Житлі застелили очеретом із очеретяного озерця. Торгрім же зі своїми займався приготуваннями, і вони збирались завішувати стіни, - на той вечір очікувались гості, - і Торгрім сказав Торкелю:
- Як би нам зараз підійшли ті гарні тканини на стіну, що хотів тобі віддати Вестейн! На мій погляд, це зовсім не одне і те ж: отримати їх назовсім чи отримати їх на деякий час, і я хотів би, щоб ти тепер послав за ними.
Торкель відповідає:
- Все знає той, хто знає міру. Я не буду посилати за ними.
- Тоді я зроблю це сам, - сказав Торгрім і звелів піти Гейрмунду.
Гейрмунд говорить:
- Зроблю будь-яку роботу, але ця не для мене.
Тоді Торгрім підходить до нього і дає з усього маху ляпаса і говорить:
- Іди-но, якщо це тобі більше подобається!
- Тепер піду, - сказав той, - хоча мені це ще менше подобається. Але будь певен, що я вже подумаю про те, щоби підібрати пару до того ляпаса, що ти дав мені. В боргу не залишусь.
Після цього він пішов, і коли він приходить до Пагорба, Гіслі і Ауд якраз збираються завішувати стіни. Гейрмунд сказав, для чого він прийшов, розказав і про те, як все це вийшло. Гіслі спитав:
- Ну що, Ауд, бажаєш позичити їм цю тканину?
- Але ж ти не тому мене питаєш, що не знаєш, що я не хотіла б надавати їм ні цієї послуги, ні якоїсь іншої: надто багато честі.
- А як сприйняв це мій брат Торкель? – спитав Гіслі.
- Він був задоволений, що мене посилають.
- Це вирішує справу, - сказав Гіслі і вийшов з ним, віддавши тканину. Гіслі йде з ним до самої огорожі і говорить: - Тепер ось що. Завдяки мені ти ходив недаремно. Але я хочу, щоб і ти пішов мені назустріч в одній важливій для мене справі, адже де подарунок, так і віддарунок. Хочу ж я, щоб ти сьогодні ввечері відсунув засуви у трьох дверей. І тобі не завадить пам’ятати, як тебе умовили йти сюди.
Гейрмунд питає:
- Тут не буде небезпеки для твого брата Торкеля?
- Жодної! – сказав Гіслі.
- Тоді так і буде зроблено, - сказав Гейрмунд.
І повернувшись додому, він скидає тканину з плечей. Тоді Торкель сказав:
- Гіслі за своїм терпінням не рівня іншим людям, і він зробив краще за нас.
- Це якраз те, що нам потрібно, - говорить Торгрім, і вони завішують стіни.
Ввечері приходять гості. А небо затягується хмарами, і увечері падає лапатий сніг і засипає всі стежки.
Примітки:
24)…Фрейр…- бог родючості.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ісландія, X ст. н. е.