Хлопці з останньої парти
Птахи співають наче й немає війни.
Буяє місяць липень, узбіччя яру поросло щільною масою ожини, чудове місце для гніздування тож нічого дивного що патством тут аж кишіло.
- цікаво задумався в голос " Розбійник"
Що навіть не зважаючи на війну життя продовжується...
Ми далеко від рідної домівки, хоча може в Києві зараз теж буяє життя?
А може зараз там повітряна тривога і мама, тато, бабуся і собака ховаються в сховищі..
Хоча їх сховище назвати " сховищем" язик не повертається, то звичайний підвал під домом.
І батьки, бабуся і собака там ховаються разом з іншими мешканцями будинку.
До речі тут таки на фронті завів собі " Розбійник" собаку, звичайне цуценя яких тепер валом повсюди і з яким він майже не розлучається
Назвав пса " Карбон" а чого якщо Патрон вже є, то і Карбон нехай буде.
- тобі вже 25, тобі вже пора про дівчат думати казали йому, а він все з щенятами грається.
Він якось ніколи над тим не задумувався
Все свідоме життя він хуліганив, то буває з ким побється,
То ще що встругне .. його навіть хотіли вигнати зі школи але якось минулося.
Далі влаштували на електрика вчитися
Бо там у ПТУ вже вчися його старший брат Бодя.
Тільки Він на столяра.
Мама бідкалася що з хлопців виростуть бандити не інакше..
Батя сердився і казав що він таким як його сини не був і в кого ти таке вдалося?
Часто питали хлопця
З них всіх самою грамотною і більш менш спокійною була старша сестра Іринка
Вона і школу закінчила з золотою медаллю,
І на психолога вивчилася.
Але особисте життя в неї не склалося.
З чоловіком вона розлучилася залишився син Тарасик якому через два роки йти до школи зараз сестра стала волонтером а вони з братом тут.
Розбійник згадав про племіннка і посміхнувся вони любили з ним ходити в парк і годувати пташок,
Розгорнувши малюнок від Тарасика він довго на нього дивиться, малюнок він носить в кишені біля серця.
А про дівчат він раніше навіть не думав допоки не з`явилася в його житті вона.
Ластівка так звали її тут в неї були трав`янисто - зелені великі очі,
В неї була загадкова посмішка, а ще вона любила носити в волоссі квіти.
Ластівка парамедик
Коли глянеш на неї можна одразу ж про все забути, вона старша за закоханого в неї " розбійника" років на 12 .
І в неї до речі за плечима невдалий перший шлюб
Чоловік ластівки змився десь в Польщу ще в перші дні війни.
Абсолютно плюнувши на те що він все ж таки чоловік, ну і само собою мусить захищати свою землю, свою домівку і свою жінку врешті решт!.
Тож цей поважний обов`язок тепер виконує вона Ластівка..
А малий розбійник чомусь впевнений що от у нього з ластівкою все буде добре, і після перемоги їх чекає неминучий " хепі енд".
От тільки треба набратися сил і терпіння!.
Те що він закоханий у їхній частині бачать усі,
Лиш не та кому треба.
Він не здається і вперто старається їй допомогти, підкладає їй тихенько ( щоб не бачила не дай бог!) Нарвані десь польові квіти, іноді прислані волонтерами цукерки а якось навіть згущене молоко ( це як довідався що вона те молоко любить)..
Що ж поробиш життя мусить продовжуватися навіть тут на нулі..
Укрєпка
Хлопців на укрєпці накрило " касеткою".
Берлін, Вайт, і Барні загинули одразу,
Очерета контузило але найгірше було розбійнику тому побило голову і він зараз власне знаходився між життям та смертю..
Дитячі роки, студентство, і суворе вчительське.
" З таких як ти все одно добра не буде,
Ти або сядеш або тебе вб`ють рано чи пізно.
Це саме стосується і твого старшого брата
От де ви такі вводилися!? Коли сестра у вас відмінниця, а ви! Та що з вас взяти?
Хлопці з останньої парти!".
Крізь мариво він чує чиїсь тепелі руки які пов`язують його шалену голову,
І знайомий рідний голос.
- тримайся!..
Ну тепер коли поруч з ним вона, він обов`язково буде триматися
Життя поволі йшло, розбійник вдихав і видихав і вулиці Києва і школу, і університет і
Зустріч з друзями на районі, і прогулянки з племінником якому в школу через два роки..
Але він буде жити
Обов`язково мусить жити бо так має бути.
Голос рідної людини гріє його і заколисує..
Він бачить сни про перемогу і б
ачить її в білому платті і всіх своїх побратимів живими..