Лицарю пасують лати
Лицарю дуже пасують лати, меч і щит з золотим тризубом.
І не страшно усе віддати, за всіх тих кого сильно любить..
Він колись у далекім минулім,
Був студентом, прогулював пари
Його голос, світи почули..
То не голос, то серця удари.
Поруч з ним є таксист дядько Гриша..
Він теж лицар,когорти своєї
Щоб над краєм був спокій і тиша,
Вони разом немов Прометеї.
Є звичайний учитель зі школи,
" Залізняк", а по паспорту Вітя.
Щоби зло не прийшло більш ніколи,
Він тепер буде тут служити..
Є й " Хорват" із далекого краю,
Нам на поміч прибув він здалека,
Каже " діда вкраїнського маю"
На шевроні у нього лелека..
Є Вахтанг мовчазний і суворий,
Цей приїхав до нас із Кавказу..
Він від цапів зазнав також горя..
Не всміхався відтоді ні разу..
Є Богдан він у нас будівельник..
Сам з Франківська, він дуже веселий,
Як здолаємо сили пекельні..
Будуватиме людям оселі.
А ще Орест, він справді " Лютий"
Він вже звик у атаку ходити,
Є у нього сестричка Люда,
Її мусить він захистити..
І звичайно що є дівчата,
Квітка, Ластівка, Мавка, Маруся..
Нам тут добре всім разом стояти...
Одне ціле ми всі вам клянуся!.
Хоч не носимо нині лати.
Тільки броники й форму піксель.
Але знай дорогий мій брате
Честь бо ти як той давній лицар!.