Повернення здорового глузду?
тиняючись Інтернетом…
«ПОТАПИЧ».*
Вже настав «піонерський час» дня і до зупинки підходив швидкісний трисекційний трамвай в який я і зайшов.
В ньому вільно сиділо мабуть-що з сотню пасажирів, які для того, щоб згаяти час до виходу на своїй зупинці, заглибились у власні смартфони; що вони вже там шукали – невідомо…
Поглядом знайшов вільне місце біля вікна, сів і почав дивитись як за ним пробігають мимо дерева, летять по небу хмарки, поспішають кудись люди, а головне - світить сонце. Всі ж інші сиділи зі схиленими головами і не відривали очей від своїх смартфонів чи… смерть - фонів? Раби, одним словом. А я був вільний і незалежний, бо ніколи не мав смартфона, і дивився на їхнє схилення з деяким сумом – люди, люди…
Сотня біологічних осіб, що сиділа в цьому трамваї, як і всі інші вже давно споглядає навколишній світ тільки мимохіть, заглиблено копирсаючись у інформаційному багні свого ж власного, людського, виробництва. Господи, що ж там можна побачити, коли вони на цій планеті всі однакові, куди не кинь оком.
Чому для них закривається Твій шедевр, хто загнав їх у цю клоаку тотального загину, чи вже стали непотрібні, прийшов час заміни на щось інше, так вони ж і планету можуть розірвати на шмаття не відриваючи свого погляду від смартфону, хто цей Сатана, що забрав у них людську сутність і перетворив їх на елементи своєї системи, напиши якось на небі його ім’я, може хтось та й прочитає, га?
Побачене викликало спогад про Потапича, я здригнувся, пересмикнув плечима і подумав: «Та хай йому грець, не приведи боже, щоб ще й патрулі з’явилися» і знову став дивитися у вікно, бо там був справжній живий світ.
Примітка: -… Потапич…- персонаж оповідання «Мікс», написаного ще в 2009 році, опубліковане на порталі.
КНОПКОВІ ТЕЛЕФОНИ.
Так от: тиняючись Інтернетом наштовхнувся на статтю в якій говориться, що смартфони, незабаром, можливо і втратять першість на ринку, бо молодь бажає повернутися знову до кнопкових телефонів і «Nokia» почала виходити із забуття.
Що ж сталося?
Для тих, хто не захоче шукати статтю і її читати, скорочено дам з неї цитати, про причини, що спонукають молодь повертатися на початки, отже:
- здавалося б, за 17 років з появи першого iPhone виросло ціле покоління, яке не уявляє собі життя без сенсорного екрана смартфона та постійного доступу до Інтернету. Попри це, молодь починає надавати перевагу звичайним кнопковим телефонам, якими користувалися їхні батьки.
- звичайні мобільні телефони стають для молоді визволенням від соціальних мереж, постійних сповіщень та проблем з психічним здоров`ям. Ба більше, вони значно доступніші. Зростання популярності простих телефонів свідчить про пошук людьми альтернативи тотальному зануренню в цифровий світ.
- за майже два десятиліття смартфони стали невід’ємною частиною життя людства. Їх популярність підтверджується й тим, що кількість нових користувачів смартфонів щороку збільшується. У 2024 році їх чисельність перевищить 4,8 млрд., а наприкінці цього десятиріччя зросте до 6, 4 млрд.
- попри загальне зростання кількості власників смартфонів, постійно збільшується й час користування ними. Так, протягом дня власник смартфона витрачає в середньому 4 год 37 хв на перегляд соцмереж, листування в месенджерах та дзвінки, а за рік – близько 70 днів. Таким чином, за життя людина 12 років проведе в телефоні.
- протягом дня користувач бере до рук смартфон у середньому 58 разів або кожні 25 хвилин. У майже половині випадків смартфон використовується протягом 3 хвилин з моменту останнього сеансу.
- у віковій стратифікації дані щодо використання мобільних телефонів сильно відрізняються. Найчастіше смартфони використовують представники покоління Z (народжені у 2000-2012 роках) та міленіали (1981-1999 роки) – понад 6 год та 4, 5 год на день відповідно, натомість бебі-бумери (1940-1960 роки) – лише 3, 5 год.
Тож не дивно, що люди починають скаржитися на залежність від своїх телефонів. При цьому більшість з них страждає на номофобію (no-mobile-phone phobia) – страх залишитися без телефону або втратити доступ до нього.
- вплив смартфонів стає дедалі згубнішим. Проблема полягає не стільки в самих гаджетах, скільки в програмах, особливо соціальних мережах, які на них встановлені.
- так половина американців вважають себе занадто залежними від гаджетів. 74% почуваються нервово, якщо не знають де їхній телефон. Багато хто не виходить з дому без телефону, майже 59% користуються ним у туалеті, а 27% пишуть смс перед світлофором.
- такий спосіб життя є руйнівним, особливо для молоді. Представники покоління Z кажуть, що протягом дня витрачають на телефон набагато більше часу, ніж їм би хотілося. Чверть зумерів переконана, що надмірне використання смартфонів стало проблемою, а майже половина намагається скоротити час, проведений перед екраном. Одним з методів боротьби є відмова від смартфонів і перехід на телефони, з яких можна тільки дзвонити та відправляти смс.
Таке от нині життя. )))
Я вже десь писав: що люди придумавши ЩОСЬ, три дні танцюють на радощах, а потім до останку свого буття борються з цією ж видумкою.
Жодного дня без боротьби, а що тут ще робити, як не боротися самим з собою?
Ну і народ…прости господи. )))
м. Київ, 4 липня 2024 року.
Особливо ця згуба підкорила негрів. Ця публіка і раніше робити майже не хотіла, а тепер вони взагалі робити не здатні, бо кожних кілька хвилин дивляться в їхні смартфони. Це вже схоже на абсолютний ідіотизм! 
Як вишенька на торті до цієї теми: спостерігав на розкішному п`ятизірковому курорті в Пунта Кані (Домініканська республіка), як дівчинка сиділа на вечірньому концерті, які щовечора влаштовуються для гостей готелю, але була повністю поглинута її смартфоном. Таке саме - на пляжі та біля басейну і навіть в ресторані. Себто, цих молодих інтернет-зомбі абсолютно не цікавлять красоти Карибів та усе, що навкруги, бо їхні мозки тотально зайняті меседжами. 
