Чудо
Дорогі читачі, як часто вам доводилося ставати свідками чуда? Справжнього, якому немає пояснення. Можливо раз, колись давно, у дитинстві. Можливо жодного разу, бо ви прагматична, раціональна людина.
Я таке бачив двічі. Предмети зникали та з`являлися нізвідки. Першого разу, вже досить давно, я зазирнув до холодильника. Шукав кетчуп, передивився всі полиці, навіть на дверях, нема. Гукаю жінці до сусідньої кімнати, вона каже що так, має бути в холодильнику. Знову відчиняю холодильник, все перерив - нема кетчупу. Кличу жінку, вже сердито, вона приходить, відчиняє холодильник, там кетчуп стоїть на середній поличці у першому ряду. Прямісінько на виду тільки руку протягнути. Хіба не чудо?
Другий випадок он сьогоднішній. Хотів відкрити банку з компотом. Шукаю відкривачку, там де завжди, у шухляді. Нема. Але ж має бути, ще минулого тижня відкривав таку саму банку. Шукаю серед тарілок, серед ложок та ножів, шукаю у мийці, на столі між цукерками, шукаю там де сіль і там де миючі засоби. Де інструменти, де макарони/крупи. Немає відкривачки. Вже думаю, чим би то її замінити, щоб відкрити банку. Останній шанс - пишу жінці повідомлення.
- Де наша відкривачка, компот відкрити?
- Там, де завжди, у шухляді.
- Вже дивився, нема!
- Відкрий і сфотографуй, я побачу.
Думаю, не буду я опускатися до фотографування шухляд. Дивлюся ще раз, точно, лежить собі відкривачка, он ручка виглядає з під варюхи. Відписуюсь що є. Жінка пише “звісно що є, я її там клала”, але ж як, якщо щойно я десять хвилин шукав і її там не було?!
Бережіть жінок, хлопці. Вони потрібні, щоб створювати чудеса, а нам тільки залишається це побачити, усвідомити та записати.
