Зимова казка
з рубрики / циклу «Мініатюри»
Триста шістдесят п`ять днів - це багато чи мало? Питання, безумовно, неоднозначне, і відповіді на нього у кожного свої. Для когось це нескінченна низка монотонних сірих буднів, які виснажливо тягнуться по життю, а комусь вони здаються іскристою гірляндою яскравих вогнів, які стрімко і нестримно мчать у минуле. Хтось із нетерпінням чекає, коли ж нарешті завершиться низка днів, обтяжених образою і болем, а десь благають час сповільнитися, щоб подовжити й утримати дні любові та щастя... Та все ж є один виняток - коротка мить, коли старий рік поступається місцем новому. Це трапляється лише раз на рік, і всі з хвилюванням і надією чекають на неї...
Однак і ця мить - усього лише швидкоплинна мить, за якою неминуче приходить нова низка різноманітних за своєю значущістю днів. Але в короткий проміжок часу, коли замовкають у далеких провулках останні відгомони веселих новорічних гулянь, і місто, занурившись у м`яку перину солодких мрій, ще безтурботно спить напередодні першого дня нового року, безлюдними вулицями нечутно блукає допитлива зимова казка. Вона крадькома заглядає в темні вікна, намагаючись здогадатися, хто які сни бачить, і прикрасити їх добрими і яскравими картинами, якщо буде потрібно. Проходячи дрімаючими алеями охололих парків, вона легенько торкається тоненькими сніговими пальцями святкових гірлянд і ліхтарів, злегка погойдуючи їх у такт зимового вальсу.
Ах, ця нез`ясовна чарівність морозної тиші, чари білосніжних пушинок, наче пурхаючих метеликів, час потаємних мрій і романтичних фантазій - словом, справжнісінька зимова казка. І вже навряд чи знайдеться хоч одна людина, яка не погодиться з цим. Безумовно, буде ще багато чудових днів і ночей, сповнених красою і чарівністю, але все ж зимова казка новорічної ночі трапляється лише раз на рік...