Шалений зимовий ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ніч розсипала в тишу самотню
Зачарований шал ліхтарів,
Та похмурого неба безодню
Між снігів їхній блиск не зігрів,
Тільки хлипав у вітряний холод.
Запорошена казка зимова
Сніжно сходить у місячну тінь.
На світанні лиш снів тепла змова
Защемить таїною видінь,
Шалом згіркнувши в кавовий солод.
У множинах засніжених точок
Ніч шалену затіяла гру.
Я її за ковточком ковточок,
Куштуватиму й не розберу,
Чи гірка, чи солодка без міри.
Сніговійний світання відтінок
Лине в кавову сутінь щемку.
Вірш у мареві білих сніжинок
Тихо-тихо кружляє в танку
Крізь відлуння шаленої ліри.
