Демократія чи димократія?
з рубрики / циклу «оповідання - 3»
Коли вдень на районі вимикають світло, а за вікном світить сонце і ворожі «шахеди» не відволікають на себе увагу, то можна взяти з полиці якусь книгу, сісти біля вікна і про щось там почитати.
Так от, читаючи книгу античного автора про античних же полководців у мене після прочитання одного з текстів виникло відчуття, що це щось таке знайоме, наче воно відбувалося вчора, а не дві тисячі років тому.
Даю пару абзаців.
«А ось приклади того, як він терпляче переносив образи від співгромадян, вважаючи, що грішно сердитись на вітчизну. Одного разу внаслідок інтриг співвітчизники не захотіли, щоб він командував армією, і був обраний недосвідчений воєначальник, через недбалість якого все величезне військо застрягло в гірських тіснинах, попало в оточення і дійшло до такої крайності, що всі зневірились у порятунку. Тоді пожалкували вони про Епамінонда з його розсудливістю, який знаходився серед простих воїнів. Коли звернулись до нього за допомогою, він не став пригадувати образи, але вивів військо з оточення і благополучно повернув його додому. І так чинив він не один тільки раз, але багаторазово. Найкращий випадок стався, коли він повів військо до Пелопоннесу проти лакедемонян, розділивши владу з двома товаришами, одним із яких був Пелопід – чоловік енергійний і сміливий. За наклепами супротивників всі вони попали у немилість народу, що позбавив їх з цієї причини командування, і на їхнє місце стали інші полководці. Але Епамінонд не підкорився постанові народу, переконав товаришів наслідувати його прикладу і продовжив почату війну. Він вчинив так, розуміючи, що якщо він не зробить цього, то все військо загине через необачність і недосвідченість вождів. У фіванців був закон, що карав смертю всякого, хто утримував владу довше визначеного терміну. Знаючи, що цей закон прийнятий заради користі держави, він не захотів виконувати його на погибель державі, і зберіг владу на 4 місяці довше, ніж дозволяв народ.
При повернені додому його товариші через це порушення закону були притягнуті до суду. Тоді Епамінонд наполіг на тому, щоби вони всю вину поклали на нього, стверджуючи, що не підкорилися закону за його вказівкою. Коли з допомогою такого захисту вони уникнули біди, всі вирішили, що Епамінонд не зможе виправдатись, так як йому тепер нічого сказати. А той з’явився до суду, визнав усі звинувачення, які зводили на нього противники, підтвердив те, що говорили його товариші і не став заперечувати, що гідний покарання, визначеного законом. Лише одне попросив він у суддів – щоби у своєму протоколі вони записали: «Фіванці приговорили Епамінонда до страти за те, що при Левктрах він примусив їх перемогти лакедемонян, тоді як до його командування жоден беотіець не міг винести вигляду їхнього бойового строю; за те, що однією битвою він не тільки врятував від загибелі Фіви, але і дав свободу усій Греції, а стан двох держав змінив настільки, що фіванці пішли в наступ на Спарту, а лакедемоняни вважали за щастя лишитися цілими; війну він закінчив лише після того, як відновив Мессену і взяв у осаду саме їхнє місто» Коли він змовк, то з усіх боків здійнявся сміх і схвальний гомін, і жоден суддя не насмілився проголосувати проти нього. Так кримінальний процес обернувся для нього великою честю».
Прочитавши таке я сказав:
- М-дя-я-я… - і задумливо задивився у білу стелю.
Це ж треба такому бути: Гагарін злітав у космос, Земля за розміром перетворилася на футбольний м’яч, за вікном вже стоїть третє тисячоліття, а нарід як був «мудрим», так ним і залишається. То може йому притаманна така «мудрість» від природи і час тут ні до чого?
Хто знає?
З його страхом перед сатрапами і тиранами і невмирущим прагненням до демократії, яка частенько у нього перетворюється на димократію і призводить до повного його зникнення. Кого б спитати?
Бога? Так його ж, мабуть, десь носить по безмежному Всесвіту.
І кому він потрібен, той безмежний Всесвіт, тут на Землі ладу немає, а вони ще й на Марс зібралися летіти, мало їм свого клопоту, от уже народ, так народ!
Ладно, якось воно та буде.
Може Бог повернеться, а може люди знову повернуться на свої дерева, скільки ж зразу відпаде різного непотребу і можна буде, як і раніше, безтурботно дивитися на нічні зорі, вітати кожного дня схід Сонця і думати про щасливе майбутнє, бо зараз його вже заміняє ШІ. )))
Ну і, насамкінець, про наших античних авторів – героїв:
Автор цих життєписів – Корнелій Непот (100 – 25 рр. до н.е.), жив дещо ближче до подій IV ст. до н. е. і мабуть щось-таки та знав, хоча і не користувався Інтернетом.
Ну, а Епамінонд (420 – 362 рр. до н. е.), - той навіть про «Телерадіомарафон» нічого не чув, та й коли йому було таку дурню слухати, коли на кону стояли інтереси вітчизни і її виживання. Справжній був муж. Державник, а не… отож.
Багато було про нього різних згадок у різних авторів, але він - був!!!
м. Київ, 13 січня 2026 року.