Дедал і Ікар
епоси, легенди і сказання
Найбільшим художником, скульптором і зодчим Афін був Дедал, нащадок Ерехтея. Розповідали, що він висікав з білосніжного мармуру такі прекрасні статуї, що вони видавались живими; здавалося, що статуї Дедала дивляться і рухаються. Багато інструментів винайшов Дедал для своєї роботи, ним були винайдені долото і бурав. Далеко розходилась слава про Дедала.
У цього художника був племінник Тал, син його сестри Пердікки. Тал був учнем свого дядька. Уже в ранній юності вражав він всіх своїм талантом і винахідливістю. Можна було передбачити, що Тал далеко перевершить свого учителя. Дедал заздрив племіннику і вирішив його вбити. Одного разу стояв Дедал з племінником на високому афінському акрополі біля самого краю скелі. Нікого не було навколо. Побачивши, що вони одні, Дедал зіштовхнув племінника зі скелі. Художник був упевнений, що його злочин лишиться непокараним. Упавши зі скелі, Тал розбився на смерть. Дедал поспішно спустився з акрополю, підняв тіло Тала і хотів уже таємно закопати його в землю, але афіняни застали Дедала, коли він копав могилу. Злодіяння Дедала відкрилося. Ареопаг присудив його до смерті.
Рятуючись від смерті, Дедал втік на Кріт до могутнього царя Міноса, сина Зевса і Європи. Мінос охоче прийняв його під свій захист. Багато дивних творів мистецтва створив Дедал для царя Кріту. Він вибудував для нього і знаменитий палац Лабіринт з такими заплутаними ходами, що, одного разу увійшовши до нього, неможливо було знайти вихід. В цьому палаці Мінос заточив сина своєї дружини Пасіфаї, жахливого Мінотавра, чудовисько з тілом людини і головою бика.
Багато років жив Дедал у Міноса. Не хотів відпускати його цар з Кріту, тільки він один хотів користуватися мистецтвом великого художника. Наче полоненого, тримав Мінос Дедала на Кріті. Дедал довго думав, як йому втекти, і нарешті знайшов спосіб звільнитися від крітської неволі.
- Якщо я не можу, - вигукнув Дедал, - врятуватися від влади Міноса ні сухим, ні морським шляхом, то небо ж відкрите для втечі! Ось мій шлях! Всім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!
Взявся до роботи Дедал. Він набрав пір’я, скріпив його льняними нитками і воском і почав виготовляти з нього чотири крила. Поки Дедал працював, його син Ікар грався біля батька: то ловив пух, який злітав від подиху вітру, то м’яв в руках віск. Нарешті Дедал закінчив свою роботу: крила були готові. Дедал прив’язав крила до спини, просунув руки крізь петлі, прикріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднявся в повітря. Зі здивуванням дивився Ікар на батька, який літав у повітрі, наче величезний птах. Дедал спустився на землю і сказав сину:
- Послухай-но, Ікар, зараз ми відлетимо з Кріту. Будь обережним під час польоту. Не опускайся занадто низько до моря, щоб солоні бризки хвиль на змочили твоїх крил. Не підіймайся і близько до сонця: спека може розплавити віск, і розлетиться пір’я. Лети за мною, не відставай від мене.
Батько з сином наділи крила на руки і легко здійнялися в повітря. Ті, хто бачив їхній політ високо над землею, думали, що це два бога летять по небесній лазурі. Часто обертався Дедал, щоб подивитись, як летить його син. Вони проминули вже острови Делос, Парос і летять все далі і далі.
Швидкий політ забавляє Ікара, все сміливіше змахує він крилами. Ікар забув настанови батька, він вже не летить слідом за ним. Змахнувши сильно крилами, злетів Ікар високо в небо, ближче до променистого сонця. Палаючі промені розтопили віск, що скріплював пір’я, воно випало і розлетілося далеко у повітрі, гнане вітром.
Змахнув руками Ікар, але немає на них більше крил. Стрімголов упав він зі страшної висоти в море і загинув у його хвилях.
Дедал оглянувся, дивиться в усі сторони. Немає Ікара. Голосно почав він кликати сина:
- Ікар! Ікар! Де ти? Відгукнись!
Немає відповіді. Побачив Дедал на морських хвилях пір’я із крил і зрозумів, що сталося. Як зненавидів Дедал своє мистецтво, як зненавидів той день, коли задумав врятуватися з Кріту повітряним шляхом!
А тіло Ікара довго колихалося на хвилях моря, яке почало називатися за іменем загиблого Ікарійським. Нарешті хвилі прибили тіло Ікара до острова, там знайшов його Геракл і поховав. Дедал же продовжив свій політ і прилетів нарешті на Сицилію. Там він поселився у царя Кокала. Мінос узнав, де зник художник, відправився з великим військом до Сицилії і зажадав, щоб Кокал видав йому Дедала.
Дочки Кокала не хотіли втратити такого художника, як Дедал. Вони умовили батька згодитись на вимоги Міноса і прийняти його як гостя в палаці. Коли Мінос приймав ванну, дочки Кокала вилили йому на голову котел киплячої води; помер Мінос в страшних муках. Довго жив Дедал на Сицилії. Останні ж роки свого життя він провів на батьківщині, в Афінах; там він став родоначальником дедалідів, славного роду афінських художників.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.