Пробудження: 2036-й
24-а частина24
Заарештований, попри півгодинне застосування до нього «гуманних методів впливу», не вимовив ані слова. Ба більше — навіть надчутливі прилади не зафіксували бодай найменшого м`язового скорочення. Лише додаткова перевірка зіниць на стрес і больову реакцію свідчила про неприродну внутрішню боротьбу — спробу придушити будь-які зовнішні прояви.
Усе це лише зміцнювало версію, що беземоційне тіло перед ними — не людина, а майстерно створений клон. А отже, чекати результату від такого впливу було марно.
Офіцер, який керував допитом, уже віддав наказ повернути його до камери, коли клон несподівано «ожив». Він чинив неймовірний опір, який вдалося припинити лише потужним паралізувальним розрядом.
Та щойно майже бездиханне тіло знову помістили до броньованої камери, як він заговорив. Та ще й як!
— Що це за середньовічні тортури?! — промовив він голосом того самого водія, але грубішим і агресивнішим. — Ви ж вважаєте себе гуманною цивілізацією.
Обличчя залишалося нерухомим, позбавленим будь-якого виразу.
— О... то ми, виявляється, вміємо говорити? — відреагував старший конвою. — Тепер відповідатимеш?
— Так, — пролунало у відповідь.
Із моменту застосування «непопулярних заходів» допит, за наполяганням Дхар’Ні, почали транслювати керівництву. І зовсім не заради демонстрації результатів — це було нагадуванням ГФС про запит, надісланий добу тому: щодо злому Беатріс і дивної поведінки співробітника Департаменту організації зустрічей.
Схоже, це спрацювало: Дхар’Ні отримав відповідь, значення якої важко було переоцінити. Не гаючи ані хвилини, він застрибнув до чергового шатла й попрямував до Сергія, не припиняючи стежити за допитом на бортовому моніторі.
— Отже, я мав рацію — Беатріс справді зламали, — сказав Сергій, прокручуючи в голові перші слова Дхар’Ні, сказані ним ще із шатла. Новини виявилися настільки несподіваними, що він не став чекати особистої зустрічі.
— А що ще їм вдалося з`ясувати? — запитав Сергій.
Сліди проникнення, як випливало з доповіді, вели до «корабля-привида», який тричі за останній місяць знаходив бреші в навколоземному захисному полі ГФС. Він з`являвся на орбіті наче нізвідки й так само раптово зникав, розчиняючись на екранах космічних радарів і суперсканерів.
Ці дані, як пояснив Дхар’Ні, експерти Галактичної Федерації отримали давно, але далі закритих кабінетів інформація не вийшла: ніхто не наважився доповісти про привида, здатного долати «непрохідну» систему захисту Землі так, ніби її не існувало. Тим більше, що про походження корабля та мету його появи не було відомо геть нічого.
Теоретично — і це поки було єдиним логічним поясненням — такі зухвалі маневри могли здійснюватися через невідомі флоту ГФС «кротові нори» з виходами просто біля Землі. (Про подібні просторово-часові тунелі вперше заговорили Ейнштейн і Розен — про «мости», здатні з`єднувати дві точки Всесвіту безпосередньо, минаючи звичайний простір.) Але якщо це справді так, наслідки могли виявитися вкрай небажаними — і для флоту, і для всієї Федерації.
Крім того, напрошувався ще один, украй тривожний для безпеки Сонячної системи висновок: з огляду на те, що «сірим» зараз було не до порушення перемир`я (їхні бази на Землі заблоковані, а самі вони наполягають на своїй непричетності), порушником міг виявитися якийсь корабель-«відлюдник», що належав народу або цивілізації, які не входили до жодного з відомих угруповань.
Не відповідаючи на запити флоту світлих сил, корабель просто йшов — щоб за кілька днів знову з`явитися. Під час другої та третьої його появи, як встановили експерти, він випромінював характерний квантовий промінь, усередині якого фіксувався особливий мінікристал — кристаліт*.
———
*Кристаліт — дрібне кристалічне зерно мікронних розмірів у полікристалічному матеріалі, що являє собою область упорядкованих атомів, іонів або молекул (Прим. авт.).
———
Як пояснив Дхар’Ні, ці кристали — один із найвидатніших винаходів учених андромедіанської цивілізації Мітаал-на-Лука. Опанувавши мистецтво програмування енергії та матерії за допомогою високорозвиненої свідомості й особливим чином вирощених кристалів, вони отримали право продавати плоди свого творіння (незалежно від мети використання) всім членам Галактичної Федерації Світла.
Запрограмований кристал, поміщений до «гармати» корабля, спочатку перетворювався на квантову енергію, а, досягнувши цілі, знову набував початкової форми й властивостей.
— Тоді, проникнувши в систему безпеки Беатріс... — підхопив Сергій, — такий чип міг самостійно активуватися. А завдяки енергії кристала ще довго втручатися в роботу цієї системи безпеки, змінюючи програму.
— Усе правильно, — кивнув Дхар’Ні.
— Авжеж... Хто б міг припустити, що до Беатріс потрапить винахід «тисячоліття» галактичного масштабу... — підсумував Сергій.
— Але у випадку з «водієм», — пояснив Дхар’Ні, — це не спрацювало б. Такий постріл серйозно пошкодив би його мозок, перетворивши на безпорадне, некероване тіло. Щоб отримати над ним контроль, їм довелося піти складнішим шляхом...
«Прямо космічний трилер...» — подумав Сергій.
— Вони зробили другий «постріл», — тим часом продовжив Дхар’Ні, — активувавши свого справжнього клона — по суті лише біоконструкцію, що не має власного мозку.
— «Сплячий агент», — вихопилося в Сергія.
— Щось на кшталт цього, — погодився Дхар’Ні. — І, судячи з усього, цей клон «жіночої статі» народився від реальних земних батьків, але всупереч законам Всесвіту — з модифікованою душею. «Вона» без жодних труднощів влаштувалася медсестрою і під час чергового забору донорської крові ввела нашому водієві мікрокапсулу керування. Це відразу сповільнило роботу його мозку й переналаштувало верхні чакри, що й дозволило якійсь сутності керувати ним із величезної, буквально космічної відстані.
— То хто ж вони такі й чого домагаються? — розмірковував Сергій уголос, прямуючи до кімнати допитів. — Виходить, мій співробітник зовсім не клон, а звичайна людина, просто під впливом цієї гидоти — «капсули керування»... Так... і що це нам дає?
— Ми можемо видалити цю капсулу в одній із Пірамідальних будівель ГФС, — почув він через гарнітуру голос Дхар’Ні, який, вочевидь, уже підлітав до будівлі департаменту. — Уб`ємо, як ви кажете, двох зайців одним пострілом: повернемо твого хлопця до нормального життя й позбавимо ляльковода можливості керувати ним.
— Так, це було б ідеально... Але боюся, цей ляльковод передбачив таке рішення. Воно надто очевидне для противника такого рівня.
Дхар’Ні все ще залишався на зв`язку, але відповідати Сергій уже не міг — починався другий етап допиту.
Київ, липень 2025