Про знаменитих іноземних полководців

1. Діон, син Гіппаріна, сиракузянин, належав до знатного роду (104) і був причетний до тиранії обох Діонісіїв. Справа в тому, що Діонісій Старший був одружений на сестрі Діона Аристомасі, від якої мав двох синів, Гіппаріна і Нісея, і ще двох дочок на ймення Софросина і Арета; першу він видав заміж за сина свого Діонісія – того самого, якому залишив царство, а другу, Арету, за Діона. Крім знатного походження і гучної слави предків Діон мав ще багато вроджених переваг – наприклад, за своєю природою він був допитливим, добрим, схильним до благородних занять, зовнішність мав значну, що викликала чималу довіру, і, окрім того, мав у своєму розпорядженні багатство, що залишилось йому від батька, і яке він сам збільшив, користуючись щедрістю тирана. Він був довіреною особою Діонісія Старшого – не тільки через спорідненість, але і завдяки якостям свого характеру: хоча жорстокість Діонісія йому була гидка, він піклувався про його благополуччя як заради дружби, так ще більш - заради своїх близьких. Він приймав участь у всіх важливих справах, і тиран часто слідував його порадам, якщо до справи не примішувався його власний, більш насущний, інтерес. Всі найзнаменитіші посольства очолювались Діоном. Ведучи перемовини добросовісно і чесно, він пом’якшував своєю ввічливістю відразу до жорстокого імені тирана. А карфагеняни поставились до цього посланця Діонісія з таким захватом, якого у них ніколи не удостоювався жоден чоловік, що говорив грецькою мовою.

3. Все це не випадало з-під уваги Діонісія, який розумів, яку славу приносить йому Діон. Тому-то він і був особливо милостивим до нього і любив його не менше ніж сина. А коли до Сицилії дійшла звістка про те, що Платон прибув до Таренту, (105) тиран не наважився відкинути прохання юнака, не відмовився призвати філософа, бо Діон горів бажанням почути його. Отже, він дав згоду і досить ввічливо запросив Платона до Сіракуз. Діон же прийшов в таке захоплення від гостя і так полюбив його, що всього себе присвятив йому. І сам Платон відповідав йому такою ж прив’язаністю, адже після того, як тиран наніс йому жорстоку образу, наказавши продати його в рабство, він все-таки повернувся назад, завдяки проханням до тирана все того ж Діона. (106) Між тим Діонісій захворів. В той час, як він тяжко страждав від недуги, Діон розпитав у лікарів про його стан і попросив, щоб вони попередили його, якщо стан раптом стане ще більш небезпечним, оскільки йому потрібно поговорити з хворим про розділ влади; він вважав, що сини його сестри, народжені від Діонісія, мають право отримати частину царства. Лікарі не промовчали про це прохання, і передали ці слова Діонісію – сину. Занепокоївшись, той наказав їм дати батькові снодійне, щоб у Діона не було можливості втрутитись. Прийнявши ці ліки хворий заснув і, не прокидаючись, помер. (107)

3. Так розпочалася ворожнеча між Діоном і Діонісієм, яка потім виросла через багато причин. Але спочатку якийсь час між ними зберігалась видимість дружби. І оскільки Діон безперервно умовляв Діонісія, щоб він викликав із Афін Платона і керувався його порадами, той, бажаючи хоча б в чомусь бути схожим на батька, виконав його бажання. В той же час він повернув до Сиракуз історика Філіста, друга тирана і не меншого прихильника тиранії – про це докладно написано в книзі про грецьких істориків. (108) Що стосується Платона, то він завоював у Діонісія такий авторитет і настілки досяг успіху у вишуканих промовах, що умовив його знищити тиранію і повернути сиракузянам свободу. Відмовившись від цього наміру за порадою Філіста, тиран почав правити ще більш жорстоко. (109)

4. Діонісій бачив, що Діон перевершує його і розумом і авторитетом, і ставленням народу і опасався, що, тримаючи його при дворі, дасть йому можливість скинути себе; тому він дав йому трирему і відправив його на цьому кораблі до Корінфу, виправдовуючись, що робить він це в інтересах їх обох, заради того, щоб при взаємній недовірі один не випередив другого у злі. (110) А оскільки таке діло обурило багатьох громадян, здійнявши сильне обурення проти тирана, Діонісій навантажив на корабель все рухоме майно Діона і відіслав його хазяїну. Тим самим він хотів показати, що діяв не по злобі на цього чоловіка, але заради власної безпеки.

Вже потім він дізнався, що Діон споряджає в Пелопонесі військо, затіваючи проти нього війну, діонову дружину Арету він видав заміж за другого, а його сина наказав виховувати таким чином, щоб за допомогою балощів привити йому найгірші пороки. І ось до цього хлопчика, ще неповнолітнього, приводили дівиць, загодовували його ласощами, споювали вином і не давали можливості протверезіти. І він дійшов до того, що вже не міг перенести зміни в образі життя, коли батько повернувся на батьківщину (тоді до нього приставили сторожів, які не допускали його до попередніх занять) і, кинувшись вниз з даху будинку, так і загинув.

5. Як тільки Діон прибув до Корінфу туди ж втік і Гераклід, колишній начальник кінноти, також вигнаний Діонісієм. Всі свої задуми вони присвятили підготовці до війни, але мали невеликий успіх. Багатолітня тиранія вважалась могутньою воєнною силою, і тому тільки небагато хто приєднався до небезпечної операції. Однак, Діон, розраховуючи не стільки на своє військо, скільки на ненависть до тирана, відважно виступив у похід на двох вантажних кораблях, щоб зруйнувати існуючу вже 50 років державу, яку захищали 500 воєнних кораблів, 10 тисяч вершників і 100 тисяч піхотинців; (111) на здивування всіх народів, він так легко зруйнував її, що на третій день після висадки в Сицилії вступив до Сиракуз. Цей приклад показує, що міцною є лише та влада, яка тримається на співчутті підданих. В цей час Діонісія не було на місці, він очікував ворожий флот в Італії, вважаючи, що на нього підуть не інакше як з більшими силами. Але в цьому він помилився. За допомогою самих підданих свого противника Діон знищив царську гординю і повністю заволодів тією частиною Сицилії, яка підкорялася Діонісію, а також столицею Сиракузами, окрім фортеці і з’єднаного з містом острова.. І він досяг того, що тиран згодився укласти мир на наступних умовах: Сицилія відходила до Діона, Італія – до Діонісія, а Сиракузи – до Аполлократа, єдиному чоловікові, який користувався у тирана повною довірою. (112)

6. Така неочікувана, така щаслива течія подій раптово змінилася, бо доля, яка відрізняється мінливістю побажала скинути того, кого тільки що піднесла. Спочатку вона нанесла удар через сина, згаданого мною вище. Насправді, забравши назад дружину, віддану іншому, Діон намагався і свого сина відвернути від згубної насолоди і повернути до чеснот, і в той же час загибель сина тяжко вразила батька. Потім почалася його сварка з Гераклідом, бо той, не уступаючи першості, створив свою партію. Серед знатних громадян він користувався не меншим впливом, ніж Діон, і з їхнього схвалення командував флотом, тоді як Діон розпоряджався сухопутними військами. В результаті останній не стримався і виголосив вірш Гомера з другої пісні, що мав такий смисл: не може держава мати гарне управління при багатовладді. Ці слова викликали велике обурення: визнали, що він видав бажання прибрати все до своїх рук. Не намагаючись пом’якшити це незадоволення поступливістю, Діон постарався подавити його жорстокістю і, коли Гераклід повернувся до Сиракуз, влаштував його убивство. (113)

7. Таке діло призвело всіх до великого переляку, після убивства Геракліда ніхто не вважав себе в безпеці. А Діон, прибравши суперника, свавільним чином роздав солдатам майно тих громадян, які були відомі як його противники. Невдовзі після цього розділу, внаслідок величезних щоденних витрат, він почав відчувати нестачу в грошах, але йому вже нічого було прибирати до рук, окрім майна друзів. І так виходило, що, утримуючи на своєму боці солдат, він відштовхував від себе найкращих громадян. (114) Всі ці турботи засмучували його. Не звиклий до хули, він тяжко переживав осудження з боку тих людей, які раніше підносили його своїми похвалами до небес. А ворожий йому натовп, за потурання солдат, розбалакував все сміливіше і говорив про необхідність позбавитись тирана.

8. Спостерігаючи за такими настроями, Діон не знав, як заспокоїти народ, і боявся кінця. Тоді якийсь Каллікрат, (115) афінський громадянин, що прибув разом з ним до Сицилії з Пелопоннесу, підступний і хитрий інтриган, чоловік без честі і совісті, прийшов до нього і сповістив, що незадоволення народу і ворожість солдат загрожують Діону великою бідою і щоб уникнути її він може не інакше, як доручивши кому-небудь із друзів прикинутися своїм ворогом. Якщо знайдеться підходящий чоловік, то йому буде легко вивідати будь-які плани і знищити ворогів, оскільки вони відкриють свої зрадницькі плани. Коли порада була схвалена, Каллікрат взяв виконання діла на себе і, прикриваючись необачністю Діона, підшукав спільників для вбивства тирана, домовився з його противниками і організував змову. Це діло було відоме багатьом, чутки про нього розповсюдились і дійшли до Арістомахи, сестри Діона, і до його дружини Арети. У великому страху вони з’явились до нього, тремтячи перед небезпекою що загрожувала йому. А той запевнив їх, що Каллікрат не готує йому ніякої западні, але все що робиться, здійснюється за його, Діона наказом. Тим не менш, жінки відвели Каллікрата до храму Прозерпіни і заставили його поклястись у тому, що він не спричинить Діону ніякого зла. Цей обряд не тільки не збентежив злодія, але й заставив його діяти більш поспішно, вселивши побоювання, що його задум відкриється раніше, чим він виконає задумане.

9. Так він вирішив, і в найближче ж свято, коли Діон, відійшовши від багатолюддя, перебував у домі і відпочивав у верхньому покої, Каллікрат передавши учасникам змови найбільш укріплені частини міста, оточив сторожею будинок Діона і приставив до дверей надійних людей з наказом не відлучатися..Окрім того, він посадив на трирему солдат і доручив її своєму брату Філострату, наказавши маневрувати на ній в порту під приводом тренування гребців; так як він розраховував забезпечити собі сховище на випадок втечі, якщо його задуми випадково приведуть до невдачі. Потім він вибрав з числа своїх спільників декількох юнаків із Закінфу, що вирізнялися видатною відвагою і силою, і звелів їм іти до Діона беззбройними, щоб подумали, що вони з’явилися до нього для бесіди. В домі їх знали і впустили всередину. Вони ж, ледве переступивши поріг, заперли двері і, накинувшись на відпочиваючого на ложі Діона, зв’язали його. Здійнявся шум, який було чути навіть на вулиці. І тут будь-хто міг зрозуміти те, про що говорили раніше – наскільки ненависна для людей одноосібна влада і настільки жалюгідна участь того, хто віддає перевагу тому, щоб його не любили, а боялись. Адже стража Діона, при благому бажанні, могла б виламати двері і врятувати його, оскільки беззбройні змовники тримали його живим, вимагаючи подати їм зброю ззовні. Але так як ніхто не прийшов йому на допомогу, якийсь Лікон, сиракузянин, подав через вікно меча, яким Діона і прикінчили. (116)

10. Коли після звершення убивства будинок наповнився цікавим натовпом, то були жертви, що загинули замість змовників від рук необізнаних людей. Справа в тому, що як тільки звістка про насильство вчинене над Діоном, стрімко розлетілася, зразу ж збіглося багато громадян, незадоволених цим злодіянням. Вони-то і перебили невинних громадян, помилково прийнявши їх за злочинців. Коли всі узнали про смерть Діона, дивним чином змінився настрій натовпу. Ті, хто за життя називали його тираном, тепер величали його визволителем вітчизни, гонителем тирана. І до такого рівня жаль витіснив ненависть, що, якби це було можливим, вони згодились би віддати свою кров, щоб повернути його з берегів Ахерону. Отже, він був похований посеред міста за громадський рахунок, і над його могилою збудували гробницю. Смерть настигла його приблизно на 55 році від народження, на п’ятий рік його прибуття з Пелопоннесу до Сицилії.

ПРИМІТКИ:

104)…- Діон народився біля 408 р. до н.е. Його батько Гіппарін – знатний сиракузянин, сподвижник Діонісія Старшого на державному поприщі.

105)…- Платон підтримував дружбу з італійськими піфагорійцями, особливо з тарентинцем Архітом – знаменитим філософом і державним діячем.

106)…- перший візит Платона на Сицилію відноситься до 389 р. до н.е. За легендою Діонісію Старшому не сподобались незалежні висловлювання гостя, і він таємно велів командиру корабля, на якому Платон повертався до Греції, продати філософа в рабство. Деякі історики ставлять цю розповідь під сумнів. Вдруге Платон відвідав Сицилію вже при Діонісії Молодшому.

107)…- Діонісій Старший помер у лютому 367 р. до н.е.

108)…- Філіст знаменитий історик і офіцер, сподвижник обох Діонісіїв. При Старшому він був комендантом фортеці тирана на острові Ортигія, потім – засланий за одруження на племінниці Діонісія без згоди дядечка. У вигнанні, оселившись в Анконі на березі Адріатичного моря, написав історію Сицилії з найдавніших часів до смерті Діонісія Старшого. Цицерон порівнював цю працю з творами Фукідіда. При Діонісії Молодшому командував сиракузським флотом. Коли Діон, що влаштував облогу тирана у фортеці, розгромив у Великій гавані його флот, адмірал Філіст чи то покінчив життя самогубством, чи то був розтерзаний захопивши ми його сиракузцями.

109)…- другий візит Платона до Сиракуз відбувся в 366 р. до н.е. У Плутарха ми зустрічаємо докладну розповідь про спробу Діона перевиховати тирана за допомогою філософії, про природу, про період пристрасної любові – ревності Діонісія до Платона. Однак після тимчасового захоплення тирана наукою і чеснотами, його порочна натура взяла верх: Діон був засланий, а Платон відпущений на батьківщину. Через декілька років сумуючий шанувальник знову закликав філософа до двору (361 – 360 рр. до н.е.) Після третьої зустрічі вчитель і учень розлучилися у найхолодніших стосунках.

110)…- Діонісій Молодший, який народився від якоїсь Доріди з Локр, підозрював Діона в тому, що він хоче передати владу своїм племінникам – синам Діонісія Старшого від любимої дружини Арістомахи. Деякі історики вважають також, що Діон був не лицарем свободи, але честолюбцем, що інтригував на користь племінників. Вигнанець Діон поселився в Афінах і став ревним учнем платонівської Академії. Відвідував він також міста Пелоппонесу, особливо часто – Корінф і Спарту, і навіть отримав спартанське громадянство.

111)…- Влітку 357 р. до н.е. Діон відплив на Сицилію з 800 найманцями, які розташувалися на двох торгівельних суднах.

112)…- Аполлократ – старший син Діонісія. Під час одного нападу його найманці вчинили страшну різанину в Сиракузах. Здав фортецю Діону в 354 чи 353 рр. до н.е.

113)…- Гераклід – командувач сиракузським флотом. Надзвичайно негативно його характеризує Плутарх, малюючи портрет честолюбця, демагога, вождя черні. Гераклід підтримував ідею переділу землі, якій противився Діон. Добився одного разу вигнання із Сиракуз діонових найманців. Двічі намагався витіснити з Сиракуз самого Діона. Після капітуляції фортеці тирана Діон хотів встановити в Сиракузах республікансько – олігархічний устрій, Гераклід очолив крайню демократію. Тоді Діон розв’язав руки старим супротивникам Геракліда. Очевидно, Непот помиляється, кажучи про співчуття Геракліду «знатних громадян».

114)…- після знищення залишків тиранії Діон був при владі в якості стратега з необмеженими повноваженнями. Встановив обтяжливі податки, які викликали незадоволення багатих сиракузців. Його попрікали навіть в тому, що він зруйнував фортецю тиранів на острові.

115)…- у Плутарха глава змовників – Калліпп, товариш Діона по Академії; в домі цього чоловіка Діон знайшов притулок під час вигнання. В колах платонових учнів Діон вважався героєм Свободи, деякі академіки взяли участь в його поході на Сицилію.

116)…- Діон загинув в 353 р. до н.е. Жив у приватному будинку, а не у фортеці, так що застигнути його зненацька було неважко.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Рим, І ст. до н. е.