Про знаменитих іноземних полководців

1. Фемістокл, син Неокла, афінянин. Притаманні йому в ранній юності пороки він спокутував настільки великими чеснотами, що ніхто не шанується вище за нього, і лише декотрі вважаються рівними йому. Почнемо, однак, розповідь з початку. Батько його Неокл належав до благородного роду. Одружився він на громадянці Галікарнасу, від якої і народився Фемістокл. (14) На жаль батьків син вів розгульний спосіб життя і розточував сімейне добро, через що батько позбавив його спадку. (15) Ця ганьба не зламала, але привела юнака до тями. Зрозумівши, як багато старань йому треба прикласти, щоб позбутися безчестя, він поринув у суспільні справи, старанно працюючи на користь друзям і заради слави. Він постійно брав участь в приватних тяжбах, часто відвідував народні сходи. Без нього не обходилась жодна скільки-небудь важлива справа: він швидко знаходив рішення, коротко і ясно викладав його. Був він ловким як в ділах, так і в задумах, оскільки досить точно, як зауважує Фукідід, судив про поточні події і не менш проникливо вгадував майбутнє. Завдяки таким перевагам він швидко набув популярності.

2. Перший раз він проявив себе на державній ниві під час війни з Керкірою, для якої народ вибрав його стратегом. Тоді Фемістокл вдихнув у громадян войовничий дух не тільки для наступної битви, але і на всі майбутні часи. Сталося так, що він умовив народ побудувати 100 кораблів на ті гроші, які надходили з рудників і кожного року даремно витрачалися посадовими особами. (16) Спорудивши флот у короткий термін, він спочатку розгромив керкірян, а потім влаштував полювання на піратів і звільнив від них море. Таким чином, він збагатив афінян і перетворив їх на досвідчених морських бійців. Яку користь це принесло усій Греції, з’ясувалося у Перську війну.

Настав час, коли Ксеркс пішов війною на всю Європу і по суші і по морю з таким величезним військом, якого ніхто не мав ні до нього, ні після нього. Його флот складався з 1200 бойових кораблів, який супроводжували 29 тисяч транспортних суден; сухопутне ж військо нараховувало 700 тисяч піхотинців і 400 тисяч вершників. (17) Коли в Грецію прийшла звістка про його наближення і про те, що, пам’ятаючи про Марафонську битву, іде він перш за все на афінян, останні звернулися в Дельфи за порадою, що їм належить робити. На запит Піфія відповіла, щоб вони захищалися за допомогою дерев’яних стін. Ніхто не міг зрозуміти, що означає ця відповідь, і тоді Фемістокл почав доказувати, що Аполлон їм радить перебратися з усім своїм майном на кораблі, які навіть бог і той називає дерев’яними стінами. Афіняни схвалили цю думку, додали до трирем, що вже були, ще стільки ж суден, відправили все, що можна було перевезти, частину на Саламін, частину до Трезени і, залишивши Акрополь і його святині під опікою жерців і небагатьох стариків, покинули опустіле місто. (18)

3. Більшості держав не сподобалася порада Фемістокла, вони воліли битися на суші. І ось відбірний загін на чолі з Леонідом, царем лакедемонян, був посланий зайняти Фермопіли і перегородити варварам подальший шлях. Але ці воїне не змогли протистояти ворожій силі і всі полягли на місці. (19) А загальногрецький флот з 300 кораблів, у складі якого було 200 грецьких суден, вперше вступив у битву з царськими моряками біля Артемісія, між Евбеєю і материком: Фемістокл якраз шукав вузьку протоку, уникаючи оточення з боку ворога і його сил, що перевершували. Хоча битва, що тут відбулася закінчилась внічию, греки не насмілились затримуватися на місці, побоюючись, як би частина ворожих кораблів не обігнула Евбею і не закрила їх з обох сторін. (20) Отже вони пішли від Артемісія і розмістили свій флот біля Саламіну, навпроти Афін.

4. А Ксеркс, захопивши Фермопіли, вирушив прямо на Афіни і, знайшовши їх беззахисними, перебив знайдених на Акрополі жерців і спалив місто. Ця пожежа налякала грецький флот: не маючи мужності залишатися на місці, багато хто наполягав на тому, щоб повернутися до своїх домівок і оборонятися всередині міських стін. Один Фемістокл заперечував проти цього, стверджуючи і доказуючи, що греки можуть чинити спротив персам лише спільно, якщо ж роз’єднаються – пропадуть. В цьому ж він переконував і спартанського царя Еврібіада, який був верховним командуючим. (21) Не досягши від нього бажаного співчуття, Фемістокл вночі послав до перського царя найвірнішого зі своїх рабів з донесенням, що вороги збираються втікати; якщо, мовляв, греки розійдуться, то війна буде досить затяжною і важкою, оскільки цар буде переслідувати кожного поодинці, а якщо він нападе на них негайно, то знищить усіх разом. За допомогою цього доносу він вів діло до того, щоби всім невільно прийшлося битися. Вислухавши ці докази, варвар не запідозрив обману і наступного дня дав бій у найбільш незручному для себе місці – у тій вузькій протоці, де він не міг розвернути великої кількості своїх кораблів. І таким чином він був переможений не стільки зброєю греків, скільки підступами Фемістокла.

5. Хоча цар і зазнав поразки, у нього залишалося ще достатньо сил, щоб знищити противника. Але і тут Фемістокл знову обвів його навколо пальця: побоюючись, що цар продовжить війну, він послав йому звістку, що греки мають намір зруйнувати побудований ним на Геллеспонті міст, щоб відрізати йому зворотний шлях до Азії. Цар повірив і менш чим за 30 днів, повернувся до Азії тією самою дорогою, яку раніше пройшов за пів року, вважаючи при цьому, що Фемістокл не переміг, а врятував його. Так, гострий розум одного чоловіка звільнив Грецію, і Європа здолала Азію. Була отримана ще одна перемога, гідна марафонського трофею: адже при Саламіні сталося те ж саме – нечисленні кораблі розгромили найбільший флот в людській пам’яті. (22)

6. Великі справи звершив Фемістокл і цю війну і не менш великі – в мирний час. Так, якщо раніше афіняни користувалися невеликою і незручною Фалерською гаванню, то за його порадою був вибудуваний і обнесений стіною Пірейський порт, порівнявшись за своїм значенням з Містом, а діловими якостями перевершивши його. (23) І той самий Фемістокл з ризиком для життя відновив стіни Афін. Діло було так:скориставшись варварським вторгненням як зручним приводом, лакедемоняни заявили, що міста, розташовані поза Пелоппонесом, не повинні мати стін, щоб не було укріплених місць, якими могли б заволодіти вороги. Так вони намагалися завадити афінянам, що почали відбудовувати своє місто, переслідуючи далеко не ту мету, яку виставляли на вид. Насправді ж після двох перемог, марафонської і саламінської, афіняни настільки уславились серед усіх народів, що спартанці передбачали майбутню боротьбу з ними за першість і тому намагалися всіляко їх ослабити. Почувши про побудову стін, вони відправили до Афін послів оголосити заборону на будівництво. В їх присутності афіняни зупинили роботи і обіцяли послати в Спарту своїх представників для обговорення діла. За це посольство взявся Фемістокл, притому спочатку він відправився в путь один, наказавши, щоб інші посли виїхали лише тоді, коли стіни будуть достатньо високими на вигляд. Ще він велів, щоб працювали всі – і раби, і вільні, і щоб матеріал, який виявиться підходящим для будівництва, везли звідусіль, не шкодуючи ні священних, ні приватних, ні громадських володінь. З цієї причини стіни Афін виявились збудованими з каміння святилищ і могильних плит.

7. Між тим Фемістокл прибувши до Лакедемону утримався від відвідування влади і постарався якомога довше затягувати час, посилаючись на те, що він очікує товаришів. І як тільки спартанці почали нарікати, що будівництво йде не зупиняючись і що Фемістокл намагається їх обдурити – тут якраз і підоспіли інші посли. Узнавши від них, що укріплення майже готові, Фемістокл явився до лакедемонських ефорів, що мали верховну владу, і почав їх запевняти, що отримані ними відомості неправдиві і тому, заради справедливості треба послати для перевірки поважних і знатних мужів, які вселяють довіру, в той час як він сам залишиться у них заручником.

Спартанці згодились на його прохання і послали до Афін трьох уповноважених з числа громадян, які раніше займали найвищі посади. З ними разом Фемістокл відправив своїх товаришів, передавши через них, щоб афіняни не відпускали послів до тих пір, поки спартанці не відпустять його самого. Вирахувавши, коли це посольство прибуде до Афін, він відправився до спартанських посадових осіб і в Раду і там відкрито зізнався, що це за його порадою афіняни зробили те, що дозволяло їм загальне право усіх народів – обгородили стіною загально еллінських, міських і домашніх своїх богів заради надійного захисту від неприятелів і не на шкоду всій Греції: адже саме їхнє місто, у якого двічі зазнав невдачі царський флот, протистоїть варварам як твердиня. А лакедемоняни чинять погано і несправедливо, турбуючись більше про свою частину, чим про користь всієї Греції. Отже, якщо спартанці хочуть отримати назад своїх послів, відправлених до Афін, то їм прийдеться відпустити його, Фемістокла; інакше повернути їх на батьківщину жодним чином не вдасться. (24)

8. Недивлячись на все це, він не уник ненависті співгромадян. Маючи до нього ту саму недовіру, через яку був осуджений Мільтіад, вони вигнали його з міста судом черепків. (25) Фемістокл відбув і знайшов притулок у Аргосі. Завдяки багатьом своїм гідностям він жив там у пошані, поки лакедемоняни не направили до Афін послів, заочно звинувативши його у змові з перським царем, що мала метою поневолення Греції. (26) За цим звинуваченням він був заочно засуджений як зрадник. Узнавши про це, він зрозумів, що його безпека в Аргосі не забезпечена, і переселився на Керкіру. Помітивши, що і тут влада острова боїться, як би афіняни і лакедемоняни не оголосили їм через нього війну, він втік до молосського царя Адмета, з яким мав зв’язки гостинності. (27) Прибувши він не застав царя на місці і тоді, бажаючи, щоб той не тільки прийняв його, але й потурбувався про нього цілком сумлінно, викрав його маленьку доньку і сховався з нею в особливо шанованому святилищі. Звідтіля він вийшов не раніше, чим цар прийняв його під своє заступництво, простягнувши йому праву руку. Обіцянку свою цар дотримав. Коли афіняни і лакедемоняни офіційно вимагали видачі Фемістокла, він не зрадив свого прохача, але переконав його, щоб той сам про себе потурбувався, оскільки важко жити спокійно в такій близькості від ворогів. Отже, він наказав відвезти його до Підни, (28) надавши йому достатньо сильну охорону. Там Фемістокл сів на корабель, не відкриваючи свого імені нікому з моряків. Коли сильна буря віднесла судно до Наксосу, де було розташоване афінське військо, Фемістокл зрозумів, що варто їм причалити до берега і він загине. Тоді з необхідності відкрив він хазяїну корабля, хто він такий, обіцяючи всілякі блага за врятування свого життя. Зла участь знаменитого мужа зворушила цього чоловіка, і він день і ніч протримав корабель у бурхливому морі вдалині від острова, не відпустивши з нього ні єдиної душі. Потім він привів судно до Ефесу і висадив там Фемістокла на берег, а той потім віддячив його по заслугам. (29)

9. Я знаю, що багато хто пише, що Фемістокл переселився до Азії під час правління Ксеркса. Але я вірю більш за все Фукідіду, тому що серед авторів, що залишили нам історію тих літ, він і по часу свого життя ближче за всіх до Фемістокла, і приходиться йому земляком. (30) Фукідід же повідомляє, що Фемістокл прибувши до Артаксеркса, послав царю листа наступного змісту: «Я, Фемістокл, прийшов до тебе. Більш за всіх греків шкодив я дому твоєму, поки повинен був битися проти твого батька, захищаючи батьківщину. Але набагато більше я приніс йому користі після того, як сам я опинився у безпеці, а він попав у біду: бо коли після Саламінської битви він мав намір повернутися до Азії, я повідомив йому в листі, що вороги збираються зруйнувати міст, побудований ним на Геллеспонті, щоб відрізати йому шлях. Завдяки цій звістці він уник небезпеки. Нині ж я, гнаний всіма греками, прибігаю до тебе, шукаючи твоєї прихильності, і якщо ти удостоїш мене нею, то знайдеш в мені настільки ж відданого друга, наскільки хороброго ворога мав твій батько. Прошу тебе, дай мені рік строку на підготовку тих планів, про які я маю намір тобі розповісти, і коли мине цей час дозволь мені постати перед тобою».

10. Цар, дивуючись величі його душі і бажаючи прив’язати до себе видатного чоловіка, зробив йому поблажливість. А той на протязі всього наданого терміну ревно вивчав перську мову і твори персів і і вивчив їх настільки, що, за згадками, виголошував перед царем промову так майстерно, як не зумів би і справжній перс. Багато чого наобіцяв він царю, а всього приємніше було запевнення, що, слідуючи його порадам, цар підкорить Грецію. Отримавши від Артаксеркса щедрі дари, Фемістокл повернувся до Азії і влаштувався на проживання в Магнезії; цар подарував йому це місто, додавши, що Фемістокл отримує Магнезію «на хліб» (з цього району кожного року поступало 50 талантів). Лампсак – «на вино» і Міунту – «на закуску» (31) Два пам’ятника Фемістоклу збереглися до наших днів: гробниця біля міста, де він похований, і статуя на площі Магнезії. Про його смерть писали багато хто і по-різному, але ми знов-таки довіряємо кращому автору – Фукідіду, який говорить, що Фемістокл помер в Магнезії від хвороби, не заперечуючи, що ходила чутка, начебто він добровільно прийняв отруту у відчаї від того, що не може виконати свої обіцянки царю відносно підкорення Греції. Той же Фукідід повідомляє, що друзі таємно поховали його прах у Аттиці, тоді як закон не дозволяв їм цього тому, що Фемістокл був засуджений як зрадник. (32)

ПРИМІТКИ:

14)…Матір’ю Фемістокла називали то фракійку Абротонон, то жінку з Карії (південно-західна область Малої Азії, головне місто – Галікарнас) Евтерпу. Народився він біля 524 року до н. е. Його сім’я мала якісь зв’язки зі знатним родом Лікомідів, але Фемістокл не належав до вищого світу аристократії і не мав в очах афінян права на панські замашки, які личили представникам благородних сімей.

15)…Плутарх вважав оповідки про безпутство Фемістокла брехливими, хоча не заперечував, що той пройшов через пору бурхливих пристрастей.

16)…За даними Геродота, Фукідіда і Плутарха, це сталося під час війни з Егіною, а не Керкірою. У афінян був звичай ділити доходи з Лаврійских срібних рудників між усіма громадянами, по 10 драхм на душу. В 463 р. до н. е., за пропозицією стратега Фемістокла, ці гроші пустили на будівництво тих трієр, що брали участь у битві при Саламіні.

17)…Похід Ксеркса – 480 рік до н. е. В інших джерелах вказується приблизно та ж сама кількість кораблів. Найбільші цифри по війську називає Геродот: 1 млн. 700 тис. піхоти, і більше ніж 500 тис. чоловік - екіпажі кораблів; загальну чисельність раті Ксеркса разом з союзниками він рахує як 5 млн. чоловік. Цифри ці вважаються надзвичайно перебільшеними. Число вершників, означених у Непота, помилкове: 400 тис. замість 40 тисяч (за Геродотом – 80 тис.)

18)…В 480 р. до н.е. Фемістокл був обраний стратегом з необмеженими повноваженнями. Саламін – острів біля берегу Аттики. Трезена – місто на півночі Пелопонесу в області Арголіди.

19)…Фермопіли («Теплі ворота» - від теплих джерел) – вузький гірський прохід з Фессалії до середньої Греції.

20)…Мис Артемісій – північний край острова Евбеї. Згідно Геродоту, відбулися три битви, в яких греки нанесли поразку флоту противника, який їх перевершував. Ініціатором битв був Фемістокл, головнокомандуючим, як і при Саламіні, - спартанець Еврибіад. Грецький флот відплив від Артемісія після отримання звістки про загибель Леоніда в Фермопілах.

21)…Непот помилково іменує спартанського головнокомандувача царем, хоча той навіть не належав до царського роду.

22)…Битва при Саламіні – 18 вересня 480 р. до н. е. Загальна кількість грецьких кораблів, за Геродотом, - 378, із них 180 – афінських; за Есхілом, який був учасником битви, було 310 грецьких і 1207 варварських кораблів.

23)…Фемістокл почав укріплювати Пірей, ще будучи архонтом в 493 р. до н.е., завершив роботи в 478/77 роках до н. е.

Нижнє місто (тобто приморське на відміну від Афін), або Пірей, складався з гаваней: власне Пірея з декількома бухтами, Муніхін і Зеї. Дві останні гавані слугували згодом стоянками для воєнних кораблів, а в Піреї стояли як торгівельні судна, так і бойові трієри ( в бухті Кантара). При Периклові Верхнє (Афіни) і Нижнє (Пірей) з’єднав «коридор», огороджений Довгими Стінами.

24)…Весь епізод з обманом викладений Непотом за Фукідідом. Плутарх, який користувався багатьма джерелами, згадує розповідь Феопомпа про підкуп спартанської влади. Ця версія якнайбільше узгоджується з характером Фемістокла, який досягав благих цілей, використовуючи низинні сторони людської натури. Наприклад: за допомогою хабарів і шантажу він наполіг на тому, щоб греки дали бій біля Артемісія. Згадувані в гл. 7 дві невдачі перського флоту – морський похід, на Аттику, що закінчився Марафонською битвою, і битва при Саламіні.

25)…Остракізм Фемістокла – 471 р. до н. е.. Надмірна слава і вплив викликали у народу підозру у замаху на тиранію. Окрім того, Фемістокл був прибічником демократії, а в Афінах після перемоги над Ксерксом набрала силу консервативна партія, яка опиралася на Ареопаг. Її вождь Кімон командував силами Афінського морського союзу.

26)…Спартанці звинуватили Фемістокла у причетності до зрадницьких зносин Павсанія з перським царем. Фемістокл був їм ненависним як прибічник народовладдя; на противагу йому вони підтримували в Афінах Арістіда і Кімона.

27)…За свідченнями Фукідіда і Плутарха, епірський цар Адмет був недругом Фемістокла: вигнанець опинився у його володіннях під час панічної втечі від посланих за ним емісарів.

28)…Підна – прибережне македонське місто.

29)…У Плутарха і Фукідіда в цьому епізоді – характерний для Фемістокла мотив шантажу: він погрожував хазяїну судна, що звинуватить його перед афінянами у навмисному пособництві за хабар.

30)…Ксеркс був убитий в 465 р. до н. е.

Фукідід, автор «Історії Пелопонеської війни», був основним джерелом Непота в цій біографії. За його текстом була викладена історія перебування Фемістокла у персів, у Плутарха в деталях дещо інша версія його перебування.

31)…Магнезія – місто на Меандрі в Іонії; Лампсак – місто на азійському березі Геллеспонту – навпроти Козиної Річки, що тече з європейської сторони по Херсонесу Фракійському; Міунт – місто в Карії. Одна Магнезія давала Фемістоклу кожного року 50 талантів «на хліб». Фемістокл і до цього був казково багатою людиною: хоча значна частина його багатства була збережена і переправлена до Азії друзями, залишок, конфіскований афінською владою, складав 80 чи 100 талантів (талант – біля 26 кг срібла) Між тим до початку політичної кар’єри Фемістокл не мав трьох талантів.

Про способи збагачення на державній службі дає уявлення епізод при Артемісії: евбейці, які бажали, щоб грецький флот захистив їх від персів, дали Фемістоклу 30 талантів в якості хабара; з них він 8 талантів використав на підкуп спартанця Еврібіада і корінфянина Адіманта, залишок – привласнив.

32)…Фемістокл помер на початку повстання Інара в Єгипті, коли афіняни виступили на боці єгиптян, тобто біля 459 р. до н.е.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Рим, І ст. до н. е.