Sera
Хмари, мов вівці, туляться одна до одної над виноградниками, сонце торкнулося гір, і Сера входить поміж лозами босоніж. На плечі — глек, у траві лежать стиглі груші, біля старої оливи — круг сиру та хліб у полотні. Пахне оливою, базиліком, стиглим інжиром і свіжим тістом. Сера ламає хліб над каменем, і золоті крихти падають у траву. Вода з неба збирається на виноградному листі й стікає в глиняні посудини. Сера проходить поміж лозами — і здається, що хтось щойно зробив ковток вина.
>