Про знаменитих іноземних полководців

1. Датам походив з племені карійців, його батьком був Камісар, матір’ю – Скіфіса. (139) За Артаксеркса він був зарахований спочатку до воїнів, що охороняли царський палац. Його батько Камісар, хоробрий солдат, здібний воєначальник, що неодноразово доказав свою вірність царю, керував частиною Кілікії, розташованою поблизу Каппадокії, де мешкали левкосіри. Знаходячись на службі, Датам вперше проявив свої здібності під час війни, яку цар вів з кадусіями. (140) Багато тоді загинуло царських людей, а Датам відзначився і з цієї причини, а також внаслідок загибелі Камісара на війні, він отримав в управління батьківську область.

2. Таку ж саму доблесть він проявив і пізніше, коли Автофродат за царським повелінням вів війну з бунтівниками, що відклалися. (141) Противник увірвався тоді до табору, але завдяки мужності Датама, був відбитий, і царське військо було врятоване. Після цього йому стали довіряти більш серйозні командування. Був тоді якийсь Туіс, пафлагонський царьок древнього роду, що походив від того Пілемена, який за свідченням Гомера, був убитий Патроклом під час Троянської війни. Він не слухався царя, і тому цар вирішив оголосити йому війну, а вести її доручив Датаму, родичу пафлагонця: їхні батьки були братом і сестрою. З цієї причини Датам хотів спочатку привести до покори родича, не вдаючись до зброї. Він з’явився до нього без охорони, не очікуючи від друга ніякого підступу, і ледве не загинув, бо Туіс задумав таємно умертвити його. Але разом з Датамом була його мати, тітка пафлагонця. Вона узнала про те, що готується, і попередила сина. Врятувавшись від небезпеки втечею, він оголосив Туісу війну. І хоча під час цієї війни Аріобарзан, сатрап Лівії, Іонії і всієї Фрігії покинув Датама, той, діючи з незмінною впертістю, захопив Туіса в полон живим разом з дружиною і дітьми. (142)

3. Датам постарався з’явитися перед царем раніше, чим до того дійде чутка про цю подію. Так, таємно від усіх він з’явився туди де був цар, і наступного дня вирядив Туіса, який відрізнявся великим зростом і лютим виглядом, - він був чорний, мав довге волосся і бороду – в розкішний одяг, який зазвичай носили царські сатрапи; прикрасив його намистом, золотими браслетами і іншими царськими прикрасами, сам же одягся у подвійний селянський плащ, грубу туніку і мисливський шолом і, тримаючи в правій руці палицю, а в лівій – вірьовку, якою був зв’язаний Туіс, гнав його перед собою, наче тяг спійманого дикого звіра. Небувале видовище і незвичайний наряд притяг загальну увагу, зібрався великий натовп, і не обійшлося без людей, що пізнали Туіса і доповіли царю. Той спочатку не повірив і послав дізнатися Фарнабаза, а коли переконався від нього в тому що сталося, повелів впустити обох і залишився надзвичайно задоволеним і ділом, і нарядом, а більше всього тим, що знаменитий цар не очікувано попав до його рук. Тому щедро нагородивши Датама, він направив його до війська, що формувалося під керівництвом Фарнабаза і Тефраста для війни з Єгиптом, і повелів, щоб у нього були такі ж самі повноваження, як у тих двох. А після, коли цар відізвав Фарнабаза, верховне командування отримав Датам.

4. Коли ж він, ретельно підготувавши військо, зібрався вирушити до Єгипту, прийшов лист, який приписував йому йти проти Аспіса, який правив Катаонією, що розташована північніше Кілікії по сусідству з Каппадокією. Справа в тому, що Аспіс, який мешкав у лісистій і укріпленій замками країні, не тільки не підкорявся царю, але навіть нападав на сусідні області і грабував обози з царською даниною. Хоча Датам знаходився далеко від тих міст і був зайнятий більш важливою справою, проте вважав за необхідне виконати царську волю. Отже, він сів на корабель з небагатьма мужами, зате хоробрими, вважаючи, що легше здолає безтурботного ворога малими силами, ніж більшим військом – того, хто приготувався. Так воно і сталося. Досягнувши на кораблі Кілікії і висадившись на берег, він потім ішов і вдень і вночі, перевалив через Тавр і прибув туди, куди прагнув. Поцікавившись, де Аспіс, узнав, що той виїхав на полювання і знаходиться поблизу. Поки він розпитував, стала відомою причина його прибуття, і Аспіс приготував до відсічи як пісідійців, так і своїх супутників. Почувши про це, Датам озброївся і наказав своїм людям йти за собою, сам же він, поганяючи коня, поскакав на противника. Коли Аспіс побачив здалеку Датама що нісся на нього, то злякався і, відмовившись від спротиву, здався у полон. Датам закував його в окови і передав Мітрідату для відправки царю.

5. В той час коли все це відбувалося, Артаксеркс, зрозумівши, що відправив кращого вождя з великої війни на малу справу, розкаявся і, вважаючи, що Датам ще не рушив з місця, відправив гінця до війська в Акку з наказом, щоб полководець не покидав армію. Ще не доїхавши до місця призначення, той зустрів на шляху людей, що везли Аспіса. Завдячуючи такій поспішності Датам набув велику милість царя, але накликав на себе не меншу заздрість придворних, які бачили, що він один затьмарив усіх. Тому-то вони дружно змовились згубити його. Про все це написав Датаму його друг Пандант, царський скарбник, попереджаючи в листі, що йому загрожує велика біда, якщо під час його командування в Єгипті станеться яке-небудь нещастя; адже царі мають звичку звинувачувати за невдачі інших, а успіх приписувати собі, і тому, коли приходять вісті про поразку, їх легко підбурюють до розправи над полководцями; Датаму ж загрожує особлива небезпека, оскільки найвпливовіші при царі люди є його недругами. Датам прочитав цього листа, вже будучи при військові в Ацці; розуміючи справедливість написаного, він вирішив відкластися від царя. При цьому, однак, він не зробив нічого такого, щоб порочило його честь. Передавши армію магнесійцю Мандроклу, він відбув зі своїми людьми до Каппадокії і зайняв Пафлагонію (143) що знаходилась поруч. Приховуючи свої наміри стосовно царя, він таємно вступив у дружбу з Аріобарзаном (144) і поставив свої гарнізони в укріплених містах.

6. Втім, через зимову негоду всі ці приготування мали невеликий успіх. І ось почув Датам, що пісідійці збирають проти нього якісь сили, і послав туди свого сина Арсідея, але юнак загинув у битві. Батько виступив у похід з порівняно невеликим військом, приховуючи горе, що його вразило; він намагався дістатися до противника раніше, чим звістка про поразку дійде до його людей, щоби воїни, узнавши про загибель сина, не втратили бойовий дух. Прибувши туди, куди йшов, він розташував табір у такому місці, де полчище противника не могло його оточити, тоді, як сам він мав повну можливість почати битву. Начальником кінноти у нього був його тесть Мітробарзан. Знаходячи становище зятя відчайдушним, він перекинувся до ворога. Взнавши про це, Датам зрозумів, що якщо до простих солдат дійде чутка про зраду настільки близької людини, то знайдуться і інші, які наслідують його прикладу. Тому він усім оголосив, що за його наказом Мітробарзан пішов під виглядом перебіжчика, щоб легше увійти в довіру і знищити ворогів; тому, мовляв, не варто залишати його одного, всі повинні піти за ним; якщо вони з відвагою виконають цю справу, то противник не зможе чинити спротив, знищуваний як в середині валу, так і назовні нього. Ця промова була сприйнята зі схваленням, і ось Датам виводить військо з табору, переслідуючи таким чином Мітробарзана, діставшись до неприятеля, наказує розпочати битву. Стривожені неочікуваним обігом справ, пісідійці вирішили, що перебіжчики вчинили хитро і зловмисно, щоби в їхніх рядах спричинити їм найбільше зло. Отже, вони спочатку накинулись на втікачів; останні ж, не розуміючи, що до чого, були вимушені битися з тими, на бік яких перебігли, і стояти за тих, кого покинули. З обох боків не було пощади, і невдовзі вони всі були перебиті. Нарешті, Датам атакує пісідійців, що чинили спротив, перемагає їх в першому ж натиску, переслідує втікачів, багатьох вбиває і захоплює ворожий табір. Так от, за допомогою однієї хитрощі Датам знищив зрадників, розгромив ворогів і повернув собі на користь те, що замишляли йому на погибель. Ніде не довелося мені читати, щоб ще якийсь полководець наскільки хитромудро задумав і настільки стрімко виконав свій план.

7. І ось такого мужа покинув його дорослий син Сізіна, що переметнувся до царя і доніс йому про зраду батька. Ця звістка вразила Артаксеркса, розуміючого, що йому прийдеться мати справу з чоловіком хоробрим і діяльним, який намагається виконувати свої задуми і звик думати перш ніж діяти. Цар направив до Каппадокії Автофродата. Датам, намагаючись перешкодити вторгненню, постарався зарані зайняти прохід, в якому розташовані Кілікійські ворота. Йому не вдалося, однак, набрати армію в занадто короткий термін і, зазнавши в цій справі невдачі, від вибрав для вже згуртованого загону таку позицію, де противник не зміг би його ні оточити, ні обійти, не піддавшись удару у небезпечному місці, ні суттєво використати свою чисельність проти його малих сил, якби він надумав за потрібне вступити у битву.

8. Автофродат розумів ці розрахунки, однак вирішив, що краще вступити в битву, чим повернутися назад з таким великим військом або довго стояти на одному місці. А було у нього 20 тисяч варварських вершників, 100 тисяч піхотинців, яких вони називають кардаками, (145) і 3 тисячі пращників того ж роду, окрім того – 8 тисяч каппадокійців. 10 тися вірмен, 5 тисяч пафлагонців, 10 тисяч фрігійців, 5 тисяч лідійців, біля 3 тисяч аспендійців і пісідійців, 2 тисячи кілікійців і стільки ж каптіанів, 3 тисямі грецьких найманців і велику кількість легкоозброєних воїнів. Перед лицем такої сили вся надія Датама була в ньому самому і в характері місцевості, бо не було у нього і двадцятої частини такої раті. І ось, покладаючись на свої сили, він прийняв бій і знищив багато тисяч ворогів, в той час як у його війську загинуло не більше тисячі чоловік. Тому наступного дня він установив трофей на тому місці, де перед цим відбулася битва. І згодом, покинувши цю стоянку, він, будучи слабшим за чисельністю солдат, завжди опинявся сильнішим у всіх битвах, тому що вступав у бій тільки в тому випадку, коли запирав ворога у вузькому місці, що при його гострому розумі і знанню місцевості відбувалося досить часто. Автофродат, бачачи, що війна завдає шкоди скоріше царю, ніж противнику, запропонував Датаму мир і дружбу за умови, що той помириться з царем Датам прийняв пропозицію і, хоча не вірив у надійність миру, але обіцяв відправити до Артаксерса послів. Так завершилась війна, яку, цар вів проти Датама. Автофродат відбув до Фрігії.

9. Цар, однак, затаїв непримиренну ненависть до Датама. Впевнившись, що на війні здолати його неможна, він старався згубити його за допомогою підступів, від яких той багаторазово ухилявся. Наприклад, одного разу Датаму донесли, що деякі особи з числа його друзів готують йому пастку. Оскільки донос був зроблений недоброзичливцями, він вирішив не відкидати його, і не залишати без уваги, маючи намір випробувати його істинність чи хибність на ділі. Отже, він відправився туди, де на дорозі його чекала засідка. При цьому він вибрав чоловіка, схожого на себе і статурою і зростом, обрядив його у своє вбрання і наказав зайняти те місце в строю, де зазвичай ішов цар. А сам він йшов у натовпі охоронців, озброєний і одягнений як солдат. І коли загін досяг умовленого місця, змовники, обдурені одягом і порядком строю, кинулись на того, хто був їм підставлений. Однак Датам заздалегідь попередив своїх супутників, щоб вони слідкували за ним і були готові робити те ж саме що і він. Сам же, помітивши, змовників, що бігли, почав кидати в них списи, і оскільки всі наслідували його прикладу, ті, не добігши до чоловіка, на якого хотіли напасти, пронизані попадали на землю.

10. Але, врешті-решт цей найхитріший муж був обдурений Мітрідатом, сином Аріобарзана. Останній обіцяв царю згубити Датама, якщо цар дозволить йому безкарно робити те, що він буде вважати за потрібне, скріпивши обіцяне, за перським звичаєм, правою рукою. Отримавши від царя письмове «рукостискання», Мітрідат збирає військо і заочно заключає з Датамом дружбу; потім спустошує царські області, захоплює замки, бере велику здобич і частину її роздає своїм людям, а частину відсилає Датаму, якому поступається також частиною замків. Діючи так впродовж довгого часу, він переконав цього чоловіка, що веде непримиренну війну з царем; більш того, щоб не викликати у нього ні найменшої підозри в поганому сенсі, він не заводив з Датамом перемовин і не шукав зустрічі з ним. Звіддаля він проявляв дружбу так, що здавалось, наче скріплює її не взаємна допомога, а загальна ненависть, яку він мав до царя.

11. Упевнивши себе, що його обман достатньо вдався, Мітрідат звістив Датама, що пора збирати велику армію і йти війною на самого царя; нехай він, якщо захоче, прийде порадитись про це діло в будь-яке зручне для нього місце. План був схвалений, призначили час і місце зустрічі. За декілька днів до цього Мітрідат з’явився туди з одною досить довіреною особою, таємно закопав у багатьох місцях зброю і ретельно ці місця відмітив. В самий же день перемовин обидва вождя вислали людей, які оглянули місце зустрічі і обшукали їх самих. Після цього вони зустрілись особисто. Поговоривши там деякий час, вони розійшлися, але коли Датам був уже далеко, Мітрідат, не доходячи, щоб не викликати підозру, до своїх, повернувся на попереднє місце, сів там, де був закопаний кинджал – наче, притомившись, бажаючи відпочити – і покликав назад Датама, вдавши, що забув йому дещо сказати. А між тим дістав прихований кинджал, витяг його з піхов і приховав під плащем. Датаму, що йшов до нього сказав, що на зворотному шляху примітив одне видне звідціля місце, придатне для табору. І, указуючи пальцем це місце, в ту мить коли Датам туди дивився, вразив його у спину кинджалом і заколов перш, ніж хоча б хтось встиг підоспіти на допомогу. (146) Так попався у пастку хибної дружби цей чоловік, що багатьох перехитрив, але який жодного разу нікого не зрадив.

ПРИМІТКИ:

139)…за власним іменем, можливо, приховується етнічне визначення – скіф’янка.

140)…Кадусін – войовниче плем’я, що проживало в Мідійській сатрапії Атропатене ( суч. Азербайджан) Похід Артаксеркса ІІ Пам’ятливого проти них закінчився невдачею, тільки Артаксеркс ІІІ Ох зумів потім привести їх до покірності.

141)… Автофродат – сатрап Лідії. Непот неточно позначає області малоазійських намісників. Під час, великого повстання сатрапів Автофродат воював на боці царя. Діодор помилково приєднував його до повстанців.

142)…ці події відбувалися в 70-х роках. Приєднавши до свого намісництва володіння повстанців, Датам в 373 р. до н.е. почав чеканити власну монету. До початку 70-х рр. намісник Карії Гекатомн, батько Мавзола, також утвердився у своїй сатрапії в якості династа.

143)…Каппадокія і Пафлагонія – області в центрі Малої Азії.

144)… Аріобарзан – сатрап Фрігії з часів укладення Анталкідового миру (387/386 рр. до н.е.) Приєднався до повстання Датама в 367 р. до н.е., користувався послугами Агесилая і Тимофія. В 360р. до н.е. був виданий царю своїм сином Мітрідатом і страчений.

145)… кардаки – перські загони найманців.

146)… загибель Датама – біля 360-359 р. до н.е.

Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.

Рим, І ст. до н. е.