Щурячі перегони
Розділ 3 Пригоди у крамниці
За півгодини потяг дістався до кінцевої станції свого маршруту – Крамниці іграшок. Вона знаходилась під великим дитячим магазином. Коли всі пасажири вийшли з вагону, Пузько з друзями теж попрямували на вихід. На пероні вони не побачили щурячу банду, яка десь зникла.
Мишенята піднялися залізними сходами нагору та опинилися у тунелі з багатьма чорними дірками з різних боків, що вели хтозна-куди. Роза добре знала дорогу до крамниці, тому швидко звернула в потрібний хід. Товстунець підштовхнув Пузька вперед за подругою та зайшов у новий тунель останнім. Він увімкнув ліхтарик та освітив шлях. В кінці тунелю друзі зупинилися у технічній шахті під підлогою, де знаходилися безліч електричних дротів. Далі продовжили рух вздовж цієї шахти, поки не вийшли до великої дірки в стіні, що вела назовні у крамницю.
- Ми на місці, - зупинила друзів Роза біля входу, - Зараз ніч. Людей немає. Але треба бути уважними та обережними, щоб не спрацювала сигналізація та нас не спіймали охоронці.
- Що нам треба шукати? – спитав Пузько та виглянув з нірки.
Він побачив велику залу у тьмяному світлі кількох ліхтарів. Скляні вітрини з різними іграшками та ляльками стояли рядами. Посередині знаходилася довжелезна гора, яка складалася з різнокольорових коробок. Зі стелі звисали маленькі сріблясті зірки, що нагадували нічне небо. В залі було дуже тихо.
- Друзі, пропоную нам розділитися. Я піду шукати новий гоночний автомобіль, а ви знайдіть батарейки, гумки, клей та інші необхідні речі. Ось вам список. Зустрінемося десь через годину на цьому місці, - сказала Роза, віддала хлопцям складений аркуш паперу та пішла в залу.
- Зачекай, як ми дізнаємося, що минула година? – спитав Пузько.
- Дуже просто. Над нами на стіні висить годинник, - відповіла миша та повернулася до друга, - Йди до мене. Дивись угору. Бачиш його? Зараз майже дванадцята година ночі.
- Пішли зі мною, я знаю де шукати батарейки, - сказав Товстунець Пузьку та потягнув його за лапу за собою.
Мишенята побігли до найближчої вітрини що знаходилася праворуч. Вони швидко вилізли наверх та знайшли скляну коробку з різними батарейками.
- Це джерела живлення, - пояснив Товстунець напарнику, - Вони нам потрібні. На них працюватиме електричний двигун в машині.
- Скільки нам треба поцупити? – спитав Пузько, - Тут їх багато. Які з них найкращі?
- Чим більше заберемо, тим краще. Стривай. Тримай список та збирай по ньому речі, а я зараз прийду. Треба знайти щеякийсь візок, щоб все звідси забрати, - сказав він та пішов на пошуки.
Пузькові нічого не залишилося робити, як розпочати пошук. Спочатку він наскладав внизу вітрини купу різних батарейок, потім приніс з іншої вітрини скотч, клей та нитки з голками, знайшов спеціальні гумки для грошей, що були так потрібні. Він приніс маленькі світлодіодні лампи та перемикачі. Навіть притіг невеличкого робота, якого не було у списку але він йому дуже сподобався. Також у відділі іграшок «ЛЕГО» він знайшов набір запасних частин до автомобілів: кермо, колеса та різні пластикові панелі. За годину він зібрав так багато речей, що й сам вже не знав, що з ними робити та як їх перевезти. Пузько стояв та розгублено дивився на все, що знайшов. Чи щось можливо забув? Раптом він почув шум та його засліпило дуже яскраве світло. Мишеня злякалося та сховалося за купою речей.
- Не бійся! Це я. Дивись, що в мене є. Поїдемо додому разом.
Пузько почув знайомий голос друга та виліз з укриття. Перед ним стояла велика військова вантажна дитяча машина, в кабіні якої сидів Товстунець. Вантажівка мала велетенський зелений кузов, який закривався спеціальним тентом з товстої тканини.
- Вау, - замилувався Пузько. Він ніколи не бачив настільки велику машину. Ба, навіть він сам був менший за колесо цієї вантажівки.
- Не питай, де взяв, там вже немає – повідомив Товстунець, відчинив двері та вистрибнув із кабіни.
Друзі почали збирати речі та складати їх у кузов. Разом вони це зробили швидко. Поки Товстунець закривав та зав’язував мотузкою тент на кузові, Пузько заліз у кабіну та почав крутити кермо. Йому так це сподобалося, що він захопився й випадково натиснув на кнопку сигналу. Нічну тишу порушив гучний звук.
- Ти, ти що накоїв! Нас можуть почути! – налякано закричав Товстунець, хутко стрибнув з кузова на підлогу та підбіг до кабіни.
- Та, я випадково, - почав виправдовуватися напарник.
- Нам треба негайно їхати, - встиг сказати Товстунець але його неочікувано хтось схопив за лапи та повалив на підлогу.
- Не треба нікуди їхати. Ви вже приїхали, мої любі друзі, – пролунав з темряви бридкий щурячий голос Циріуса.
Посіпаки Дуся та Сирдун схопили Товстунця та міцно його тримали.
- Дякую вам за такий подарунок. Це вже наша вантажівка, - зрадів ватажок лиходіїв, - Хапайте іншого.
Щуриня Щулара почала витягувати з кабіни Пузька за ногу. Але той вдарив її іншою ногою по голові так, що та відлетіла від нього та впала. Щурячий ватажок теж накинувся на хлопця та намагався його схопити. Пузько встиг закрити двері кабіни та замкнути їх.
- Відчини! – закричав Циріус та став бити силоміць лапами по дверці, - Негайно!
Він заліз на дах кабіни вантажівки та почав стрибати на ній. Інший щур Дуся відпустив полоненого Товстунця, залишивши його у обіймах Сирдуна, та теж поліз на кабіну допомагати ватажку. Раптом невідомо звідки з’явилися дві сіамські кішки, котрі жили у крамниці та охороняли її від гризунів. Вони почули галас та напали на щурів. Одна з них зненацька стрибнула на тент вантажівки, схопила за хвіст Циріуса та різко смикнула до себе.
- Ааааяяяййй! – закричав від болю ватажок лиходіїв, - Боляче! Відпусти!
Тим часом інша кішка накинулася на щура Дусю, який встиг сховатися під вантажівкою. Охоронниця почала діставати його лапою з-під колеса. Дуся поповз задки, виліз з іншого боку вантажівки та щосили побіг подалі у темряву. Кішка помітила його й кинулася наздоганяти. Сирдун затремтів від страху та послабив хватку. Товстунець боляче вдарив того по нозі. Лиходій відпустив його та впав.
Пузько побачивши, що його друг звільнився від негідника, відкрив двері та покликав:
- Біжи до мене!
Товстунець вмить опинився біля кабіни, застрибнув в неї та закрив за собою двері. У безпеці він завів вантажівку та різко нажав на педаль газу. Машина різко сіпнулася з місця та стрімко поїхала. Кішка, що була зверху на тенті кузова не втрималася й впала. При падінні вона відкусила хвіст щуру та відпустила його. Циріус покотився по
підлозі за найближчу вітрину, де сховався за коробку, тремтячі від страху і болю.
Вантажівка з друзями стрімко виїхала на центральний прохід крамниці. За ними гналася кішка, яка відкусила хвіст Циріуса. Вона намагалася наздогнати втікачів. Але Товстунець був дуже досвідченим гонщиком. Він впевнено збільшив швидкість та коли кішка майже порівнялася з машиною, різко загальмував й повернув праворуч у напрямку іншого ряду вітрин. Охоронниця не встигла зупинитися та влетіла в купу паперових коробок з іграшками. Вони посипалися на неї та повністю накрили. Від падіння спрацювала сигналізація, яка почала волати на всю крамницю та включилося загальне освітлення. Товстунець направив вантажівку під стіл, що стояв біля центрального виходу з крамниці та зупинив її.
- Нам треба знайти Розу.
- Як це зробити?
- Я впевнений, що вона бачила нашу втечі від щурячої банди та сіамських кішок. Вона повинна бути десь неподалік, - продовжував Товстунець.
- Це добре, - погодився Пузько та запитав, - А чому вона нам не допомогла?
- А хіба нам потрібна була допомога? Ми ж самі чудово впоралися.
Поки друзі базікали у своїй схованці, відкрилися центральні автоматичні двері та в крамницю зайшли двоє поліцейських, які приїхали на виклик сигналізації. Спочатку вони зупинилися біля входу, а коли побачили купу розкиданих коробок то попрямували до них. У цей самий час, за їх спинами стрімко виїхала синя гоночна машина, за кермом якої сиділа Роза. Вона прямувала на вихід. Гонщиця помахала друзям, показуючи їхати за нею. Товстунець завів вантажівку і теж спрямував її на вихід з крамниці. Друзі виїхали на автомобільну дорогу та помчали в напрямку Щурграду.