В гості до БОРСУКА БОРСУКОВИЧА
з рубрики / циклу «ПРОЗА»
Хто з вас, діти, любить ходити до лісу? Зараз ми з вами вирушимо не по ягоди чи гриби. Ми підемо у гості! І, звичайно, ви здогадались, що йдемо до борсука.
Мабуть, не всі бачили борсука, хоч в лісах України цей звір зустрічається всюди. Отже, по дорозі до лісу послухайте трохи про нього.
Розміром борсук з невеликого собаку, рудувато-сірий, ноги та черево чорні, по боках білуватої голови тягнуться дві чорні широкі смуги, що дозволяє звіру маскуватися серед листя та гілок. Шерсть у борсука груба, довга.
Оселяється борсук там, де сухіше – на південних схилах пагорбів чи яру, в лісах, перелісках, зарослих чагарниками, балках чи яругах.
Живуть ці звірі в сімейних норах, що мають іноді два-три поверхи, кілька входів- виходів, вентиляцію, віднірки-закутки, які служать спальнями, їдальнями, дитячими кімнатами, пунктами особистої гігієни. Інколи декілька поселень борсуків сполучуються між собою під землею, утворюючи своєрідні містечка чи городища.
На мисливській ділянці (за 1-3 км. Від житла) господарська тварина влаштовує простіші тимчасові нори. На полювання борсук виходить вночі, проводячи майже весь день під землею. Але влітку часто відпочиває вдень у гущавині.
В разі небезпеки борсук прудко втікає, при цьому шипить, пирхає, огризається, може вкусити. Переслідуваний собакою в норі, затаюється в підземних віднірках, гарчить, старається нагорнути землю перед собакою, засипати їй піском очі. З нори втікає в крайньому випадку.
Борсуки в своїх норах живуть парами, адже в більшості випадків вони вірні однолюби. Молодняк також одну зиму зимує з матір’ю, а потім в залежності від обставин: готують собі нові житла чи добудовують віднірки в батьківському.
Нора борсука – зразок чистоти і порядку, її провітрюють, просушують постіль з трави, листя, моху. Борсуки напрочуд акуратні. Вбиральню вони влаштовують метрів за 20-30 метрів від нори, туди завжди протоптана стежка. Перш ніж зайти в нору, борсук обтріпується і витирає лапи.
Одного разу на дереві біля вхідного отвору борсучої нори вивів пташенят шуліка. Він носив їм мишей, різну падаль, рибу. І залишки їжі весь час падали з гнізда. Щоб встановити, звідки беруться покидьки, борсуки обстежили околиці своїх володінь, вигнали тхора і лисицю, але покидьки продовжували з’являтися. Адже шуліченята ростуть у гнізді майже півтора місяці. Тоді борсуки кинули житло і перебрались на інше місце.
Навесні і восени борсуки проводять генеральне прибирання нори і навколишньої території. Прибирають залишки здобичі, і все, що має поганий запах. У випадку смерті котрогось із родичів, глибоко закопують його в землю. На зиму натягують у нору сухого листя, трави, моху для постелі, ромашки та інших запашних рослин – від комах.
У кінці листопада, на початку грудня борсуки забивають отвори нори травою та листям і залягають на зимовий сон.
Борсук – це хижак. Та не лякайтеся. Він не причинить зло людині. Їдять борсуки комах, жаб, молюсків, черв’яків, зміїв. Буває майже повністю переходить на рослинну їжу: плоди, ягоди, насіння, коріння, гриби.
З хітинових оболонок комах до борсучого жиру надходять речовини з лікувальними властивостями. Це – нещастя для борсука. Щоб отримати борсучий жир для лікування, люди безжально переслідують звіра і чисельність борсуків повсюди зменшується.
Багато звірів мріють поселитися у розкішній борсучій норі. Деякі, навіть, живуть там потайки від господаря, адже віднірків у норі безліч, вхідних отворів теж.
А хитра лисиця вирішує житлову проблему простіше: гадить біля нори охайного борсука доти, доки він цього не витримавши, кидає житло і шукає місця для нової нори, залишивши стару нахабі.
Борсуки, взагалі-то, мирні тварини. У своїх підземних житлах спілкуються з сусідами, відвідують їх нори. Але на чужу мисливську територію не заходять і власні володіння строго захищають.
Борсук – обережний. Перш ніж вийти з нори, прислухається, принюхується. В пошуках поживи керується в основному нюхом, бо чує борсук не зовсім добре, а бачить і геть погано.
Хоч борсук узимку спить, та звір він передбачливий: на зиму запасає висушені корінці, зав’ялених жаб, ящірок, горіхи, жолуді, зерно. Навіть коли зима пройде спокійно, з’їсть усе навесні, щоб заощадити жир під шкірою, оскільки весною холодно і мало корму.
Ось ми і прийшли до оселі господаря. Борсуче Борсуковичу, де ви, агов! Та що це?! Чимала нора у вигляді арки під кущем ліщини закладена травою, корінням та мохом. Хоч навкруги прибрано, здається, нас ніхто не запрошує зайти всередину. Але це не тому, що господар негостинний. Просто Борсук Борсукович із дружиною та дітьми уклалися спати на зиму. Ми тільки трішки запізнилися. Так що, гостювання, мабуть, відбудеться якось іншим разом. А що це за аркушик прикріплений на гілці біля нори? Цікаво!
БОРСУЧИЙ КАЛЕНДАР.
Хто сказав, що такого календаря не існує? Звичайно, борсуки не вміють писати. Отже календар для Борсука Борсуковича склав хтось письменніший. Але звір його якось зрозумів, бо акуратно дотримується з року в рік. Нам же з цього календаря стане зрозуміло, що приймати гостей Борсуку Борсуковичу ніколи. Та не сумуйте. Адже ви й так познайомилися з цим симпатичним роботящим звіром.
