Куріння
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Це есе засноване тільки на теорії. Тому пробачте за неточності... Просто хотіла написати про велику проблему людства. Хоча й не знаю, чи доросла до таких серйозних тем...
Ти вже підсвідомо запалюєш цигарку.
Чорний дим огортає і душить... На очі нападає гаряча і їдуча темнота, всередині пече, ніби тисячу ковалів здавлює розпеченим залізом шлунок, легені, серце...
Від цього не втекти - на рівні підсвідомості запалюється ще одна цигарка, потім третя, четверта...
Це тягне купу грошей.
Невідомий, їдкий, чорний монстр все сильніше здавлює горло...
Від запаху не рятує жодна жувальна гумка... Людям неприємно спілкуватись, стаєш відлюдькуватим...
В голові шалено стукає ритм дня, в якому все менше сил і все більше білих халатів... Хочеться вирватися, але... Запізно....
В шаленому пориві планети, яка весь час летить в чорну дірку космічної невідомості, лишається тільки гарячий стукіт серця, що задихається, нерівний пульс судомо стиснутих рук, напівбезсвідома пульсація майже відмерлих легенів, гладіаторські, титанічні сили інших органів, які майже повністю ідуть на боротьбу за існування...
Білий листок життя поглинається чорним, їдким димом і згасає в шаленому ритмі пульсації згораю чого серця...
