Куріння врятувало

Не ті вже думи, плани, мрії, здоров’я геть уже не те.

Не йду щодня вже до повії, а раз в два дні, але зате

Удвічі довше там буваю, бо через кризу ціни впали.

Став стадіон в сніги минати, бо ноги замерзати стали.

А може, все-таки не слід на босу узувати кеди?

Вони ж у валянках у сніг – оті рудоволосі шведи.

Але ж у валянках, мабуть, незручно стадіон топтати

Та й, мать`, на швидкості такій калоші здумають спадати.

Воно і в кедах вже нелегко з похмілля бігати буває, 

Бо вже хвилин за тридцять-сорок у грудях дерти починає.

Учора он сім кілометрів пробіг всього, сьогодні ж – шість, 

Напевно, кину я курити, бо сигарета частий гість

В моєму роті, та й сивуху із пивом треба відмінити, 

Лишу самісіньку горілку, бо вже потрібно щось робити

Задля печінки, що, напевно, почне колись таки боліти, 

Якщо не перестану вранці і ввечері отак труїти.

Все вирішив: із понеділка – одна горілка, пиво – ні, 

Бо трохи страшно за здоров’я чомусь зробилося й мені.

Хоча чого? Причин немає, але ж в газетах пишуть, є, 

Мабуть, таки зміню до їжі байдуже ставлення своє, 

Бо пишуть, на ніч сім яєць із часником і салом – шкодять.

Та й пишуть, що на салі яйця також для мене не підходять, 

Бо група крові в мене, пишуть, не любить тісто, яйця, сало.

Хотілося б його узріти – оте, що це все написало, 

Мабуть, само не може їсти того всього, тому і пише –

В надії, що іще хтось яйця на салі жарити облишить.

А як шампанського на п`янці попросять випити за внука?

То що робити? Таки пити? Бо пишуть, що страшенна мука

Для голови бува, як пити шампанське після коньяку, 

А брат казав, коли так вип’є, то коле в правому боку.

Чого це справа, а не зліва? Цікаво, в чому тут секрет?

А що ж подарувати внуку? Можливо, блок тих сигарет, 

Які він любить покурити, коли халтуру роздобуде?

Та ні, він каже, що палити із понеділка геть не буде.

Цікаво, що ж йому в цю днину завод на згадку подарує?

Таки ж подія особлива – мій внук на пенсію прямує.

Піввіку плавити метал – труд отакий не всім під силу, 

Багато ж хто із цеху прямо йшов спочивати у могилу.

Та й мало хто в пенсійний вік продовжував у цех ходити, 

А внук ходив пенсіонером, бо любить молочка попити.

То значить, правда, що молочне від того пилу помагає, 

Який у нашому цеху трудяга з дня у день ковтає.

А я вже звик до пилу того й зарплата немала таки, 

А з пенсією набігає добряча, маю й на санки

Від фірми фінської. Навіщо я їх щороку розбиваю, 

Коли в відпустці у Карпатах на них, як молодий ганяю?

Та ні, не так, як молодий, бо молодим ставав на лижі, 

Поки кістки не поламав і не надув чотири грижі, 

Коли тягнув ту молодицю, котра теж ноги поламала, 

Та дуба врізати між сосон в холодну пору не бажала.

Але ж померла бідолашна, бо голод доконав в снігах, 

А я ж таки доповз за місяць, хоча курити хтілось – страх.

Отож виходить, що куріння мене від смерті врятувало, 

Бо я ж лиш про цигарку думав, а не про яйця, хліб і сало.

2009 р.