22.10.2011 17:37

-

574

4 | 4

 © Оля Стасюк

Попелюшка сучасності

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Я розумію. Я тут не потрібна. 

Я тут живу болючим «просто так». 

Я безталанна, я сліпа й нездібна  

В своїх думках і помислах, як шпак. 

Казати мені «люблю» - просто звичка, 

Як і казати також «в добрий час». 

Хоч заливаєте, цвіте моя гвоздичка, 

Горить, немов вогонь, для вас, для вас! 

Я непотрібна. 

Я це розумію. 

Є кращі, розумніші, більш меткі. 

Якщо я раптом в натовпі зомлію, 

Вибудете холодні і жорсткі. 

Якщо вже так, топчіть краще ногами, 

Але не мучте кожен день і час  

Мою гвоздичку. 

Не гордую вами. 

Вона цвіте, немов вогонь, для вас!