... Святковий настрій, світлі кольори звідусіль, радість у серці, приємний сум у глибині душі... Сьогодні поєднуєш життя з іншою стихією, з іншим характером, з іншою людиною, принципами, думками. За час відносин впевнилась, що все у вас складеться гармонійно, у яскравий пазл, з барвистими фрагментами. Щастю немає меж. Можливо, це не все, про що ти мріяла, але, погодься, більша частка...
За вікном вітер запрошує до танцю гілля дерев, траву, мало не будинки. Вітряно сьогодні... Гарні фотографії будуть: наречений тримає свою обраницю за тонку талію, її довге волосся розвівається під дієї шаленого вітру, який сьогодні ніби з глузду з`їхав.
А може він просто розділяє моє щастя і не в змозі всидіти на одному місці... В полі якомусь, чи взагалі у якійсь безодні пересидіти цей день, там, де має бути межа світу.
Любі друзі, родичі, коханий, ви, напевно, правильно вчинили, що залишили мене наодинці з собою. Все ж таки... Перед важливою щасливою подією також потрібно відпочити, підготуватись.
Я ще й кави встигну випити...
Наскільки близький цей гарячий напій по духу, а близькі речі завжди мають супроводжувати тебе у будь-яких умовах і обставинах. Підбадьорює. Готує до своєрідного "випробовування".
Клята кава! Якого біса філіжанка випадково перехилилась на мою сукню. Мої подруги вважали її за божественну, а зараз вона ще й з додатковою декорацією. Пляма майже чорного кольору на ніжно-кремовій сукні. Ну що за краса?? Навіщо саме зараз? Нащо підбадьорюєш, а потім спокійно лягаєш всім своїм тілом на цю життєво важливу для мене сукню?! Невже в один момент тобі захотілося побути звичайним стервом, яке хоче зробити западло, аби наречений скривився, ніби кілограм лимонів з`їв, коли мене побачить, а гості подумали, що я в цьому наряді тиждень ходила в очікуванні свята !!
Нічого! Зараз я тебе швидесенько вижену і вже навіть форму плями ти мати не будеш, а от я буду у формі н а р е ч е н о ї ... Давай без заздрості! Така доля! Комусь заміж виходити за кохану людину, а комусь проливатись на весільні сукні, розпливаючись у плямі від заздрощів .
По-неземному прекрасна сукня покинула її струнке тіло. Вона відчайдушно боролася з тією триклятою плямою. Врешті-решт, фортуна сьогодні була на стороні нареченої. Сукня була чистою, як і її почуття, як здавалось їй раніше......
Що за незрозуміла сила? Звідки це все? Чому сукня ніби не лягає на тіло, руки ніби не слухаються, щоб одягнути все правильно і щоб по фігурі? Чому відчуваєш себе так, нібито щойно вийшла з замку, побудованого з ранкового туману?? Очі ніби набувають здатність бачити..
Не хочу... Не хочу! Сукня гарна, зачіска гарна, я сьогодні неймовірно чарівна і впевнена, що "наречений" втратив би розум вдруге від цієї богині, такої близької і рідної! Але чого таке відчуття, ніби за секунду я опинилася десь за океаном, нас розділяють десятки морів, глибоких, але чистих... Саме чистих! Ну чомусь так...
Вибач, та напевно ... можливо, саме та філіжанка розвела нас на такі відстані. Я знаю, ти просто за декілька кварталів. Відчуваючи своє божевільної сили небажання одягати цю хай і дорогу сукню, я розумію, ти далеко.. І квартали не вимірюються так, як ми звикли їх вимірювати... Не метрами...
Ти не винний. Можливо, ти залишався на місці, на березі .. Я сама повільно відпливала чи то на човні, чи на власній спині, поглядаючи в небо, спостерігаючи за зорями, за сузір`ями.. Замилувавшись красою, забула будь-кого попередити, що відпливаю, напевно, просто сама не помітила... Тепер, коли відчула під ногами дно і вже на протилежному березі, сама зрозуміла, скільки часу плила і просто не відчувала нічого під ногами, крім води.
Не знаю, наскільки ми далеко один від одного, але навкруги тільки вода і небо... Я не знаю, де ти і що тебе оточує, на якому ти острові і про що ти думаєш...
Але і сам точно знаєш, що між нами простір, океан, неосяжне .....
