Третя кава в ночі не допита
Третя кава у ночі знову не допита,
стук годинника мов злодій знову краде час,
Долі обіцянками вже по горло сита,
Зруйнували все ми, що об`єднувало нас.
Я продовжую свої думки гвалтувати,
І старанно так ховати біль між рядки,
Не вдалось нам життя з тобою зримувати,
В буденності й рутині кохання зберегти.
Доза кофеїну у спогадах по крові
Забираючи минуле спільне в небуття,
І думки кувалдами стукають по скроні
Так все має бути? Чи це і є життя?
16.07.2011
