Олень
з рубрики / циклу «Оповідання»
Олень підняв голову і прислухався.
Зовсім поряд завив вовк.
Крізь повітря, густе від вранішнього туману, як сік морошки, чувся далекий спів індіанця. Він виконував обряд, вбивши іншого оленя. На гілках сосни замайоріли червоні нитки. Поряд з мисливського топі курився дим.
Усе ж, день був невдалим для індіанця. Перед відплиттям в місто він помітив, що каное протікає. Купівля собаки відкладалася на день-два. Інколи в таких хащах без чотирилапого друга доводилося скрутно. Особливо на полюванні.
Перед топі на жердинах сушилася шкіра великої рисі. Саме вона загризла минулого пса індіанця.
Зустрівши в лісі двох оленей, індіанець застрелив одного і поранив в ногу іншого. Собака швидко знайшов би пораненого, але доводилось без нього. Пройшовши з півмилі, індіанець загубив слід, бо почався сильний дощ. Він не дійшов до оленя якихось двохсот кроків.
Олень чув запах людини, але не зміг піднятися. Рана була неважка, але він втратив багато крові, коли втікав. Холодний дощ стікав по шерсті. Оленя мучила спрага, тому він почав злизувати живучу вологу з трави.
Знову зовсім поряд завив вовк.
Це було ще мале вовченя, яке вважало, що може вже жити самостійно. Вперше побачивши здобич, яка не тікала, а тільки дивилася очима, повними болю, воно спочатку отетеріло. А потім кинулось на оленя.
Той зрозумів, що зараз йому кінець, але ні відбиватися, ні бігти вже не міг.
Оленя врятувало лише те, що молодий вовк в азарті не помітив дикобраза на своїй дорозі. Наштовхнувшись на колючки, він заскавчав і побіг назад. Хоч і не зрозумів, що йому дуже пощастило. Дикобраз не помітив вовка одразу, тому не встиг метнути колючки. Якби ці голки впилися б в морду, ніс, а особливо – в язик, вовченя їх ніколи б не витягло. Багато разів знаходили собак, вовків, ведмедів, рисей, навколо яких лежало повно вбитої дичини, а самі вони помирали з голоду через голки дикобраза в пащі.
Кров уже не сочилася. Дощ перестав. Поряд знову завили вовки. Олень важко піднявся й пішов, ледве переставляючи ноги. Рана дуже боліла.
Через півгодини на місце, де він лежав, натрапила зграя вовків. Тепер вони ішли за ним по сліду. Відстань між тваринами скорочувалася.
Раптом вожак та інші вовки вловили запах. Обнюхуючи кущі та велике дерево, вони повернули назад.
Олень переступив ту невидиму межу територій зграй.
Якби це була б єдина причина, зухвалий вовк, що не боїться сусіда, пішов би далі. Але на межі ще й стояло «ведмеже дерево».
Здавна тварини мітять свою територію. Вовки – на кущах. А от ведмеді і куниці за мітки мають дерева. Здерта подекуди кора, сліди страшних кігтів, при чому не так вже й низько, врешті-решт, шерстинки на корі – все це показувало, що недалеко мешкає ведмідь. При чому не такий вже й слабкий. Мудрий вожак повів зграю назад.
Олень знову опустився на землю. Він з ночі нічого не їв, тому почав жадібно ковтати гіркий мох.
Багато оленей з його лісу втекло на схід.
Олень не пішов за ними. Він знав, що там живуть люди. Але не індіанці. Білі, що вбивають задля розваги.
Індіанці вбивають оленей задля м’яса. Шкіра іде на взуття, замість мотузок і т. д... Оленячі шкури вони не продають. Всі потрібні речі – рушниці, сіль, чай тощо вони купують за шкури рисей, ведмедів, бобрів, куниць, лисиць, а, якщо пощастить, - росомах. Одному індіанцю з індіанського племені досить одного оленя на 2-3 дні. Адже вони їдять не лише м`ясо. Хоча, поселень тут немає, лише за декілька миль, тому живуть тут, та й не постійно, самотні індіанці-мисливці. Взимку крім хатини на півночі, де живе індіанська родина, в лісі не знайти жодного топі.
Білі вбивають задля розваги. Вони роблять опудала з вбитих тварин, м`ясо споживають мало. Лісники, що мають оберігати ліс, заробляють гроші на дозволах полювання, навіть не думаючи про можливе винищення усіх тварин.
Олень пройшов ще трохи і ліг в знайомому ярку. Тепер його навряд чи хтось знайде. Знов пустився дощ і замів останні сліди і запахи.
Рана вже почала заживати. Кров не сочилася. Живуча прохолода дощу зменшувала біль.
Над верхівками дерев самотньо кружляла сова. Поряд в траві шурхотіли миші. Десь далеко, аж за річкою, завив вовк. Ще далі курився дим над топі.
Осіння ніч обіймала в тумані ще великі і просторі індіанські ліси.
