Людські ліси

Лопнули очі від марева блага,

Яке малювали з дитинства батьки.

Ми шкіримо ікла, як вовча ватага,

Що дреться просторами граду вини.

Розтали надії, обмежились мрії

Окрайцем хлібини і браги сто грам.

Шукаєм спасіння, а погляд Месії

Згубився далеко, віддався світам.

Огризок від цілого, просто обглодки,

Які почуттями буяють лиш в снах.

Панічні інстинкти рахують відсотки

У марно існуючих людських лісах.

Візьміть участь в обговоренні

12.07.2012 18:05 Оля Стасюк

05.09.2011 22:16 © ...

Так, і з віршами буде проблема. Та тут сусіди підкинули тем для роздумів, ось і замотався, як мумія))))

05.09.2011 22:14 Тетяна Чорновіл => ©

Тільки ж Вас прийдеться обмотати, як кокон. Як же ви вірші лежачи виставлятимете? :)))) А до речі про вічне: де вірш про магічну жінку і невдаху Адама? :)))

05.09.2011 22:10 © ...

Донька по роботі їде в Єгипед. Може привезе секрет муміфікації на живо)))

05.09.2011 22:06 Тетяна Чорновіл => ©

Ви що, з себе мумію замовили? :))))))

05.09.2011 22:02 © ...

Хотілось би зберегтись для слідуючого покоління))))Попереджаю - це жарт!!!!!!!!!!!!!

05.09.2011 22:00 Тетяна Чорновіл => ©

Старці різні бувають!

Раз на раз не приходиться. Залежить від того, скільки публікацій люди накидали і чи є натхнення в редакторів :))))

Я до їди, як старець до жінки!)

Мабуть, жінка щось несмачне на вечерю приготувала, та ви спересердя нам такого вірша втнули! :)))

Доречі! Як вирахувати, коли дадуть вірш?

Коли Ви встигли прочитати? Я тільки но помилку виправив!)))

Ви наступного разу зранку такі вірші розміщайте, а то начитавшись, погані сни сняться ((( Побажання від одної марно існуючої деревини.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ