На краю літньої зливи
(55 слів)
Потемніло. Вітер-пустун, рвучко задер довгополі смарагдово-косі спідниці цнотливих верб. Ті, ображено зашуміли. Ставок роздратовано зморщив лілейне плесо і загрозливо скреготнув колесом водяного млина. Та розбишака, не звернувши на нього уваги вже гарцював у очереті.
З поля донеслося невдоволено-грозове бурчання негоди, що вступилася за свого небожа. Став наполохано принишк. Верби низько нахилилися, намагаючись сховати свого заступника.