30.12.2011 22:52

-

293

1 | 1

 © Мар`яна Гой

Новорічні сподівання

Частина 2

Вона була така, як на картинках. Я розглядала її, а вона все далі ховалась за густе хутро. Вона така мікроскопічна витинанка, яка може загинути від одного мого подиху. Але чому ВОНА?  

Це напевно єдина жінка, яка прагне холоду, але не тільки вона тане від тепла. Коли серце людини розтопає, то проникає у нього щось прекрасне, – і від цього ми щасливі; а ВОНА, мережна зірочка, стане краплею, сльозою. 

Вітер здійняв з дахів хуртовину й маленькі смарагдові осколки осипались просто на брудну дорогу. Якби в цей момент засвітило сонце, то б ті, наче попіл сніжинки, виблискували б, мов веселка. А так, сонячне проміння заховалось за хмарне небо, хоча було схоже, що воно сховалось за цілий всесвіт. 

Я не відчувала холоду, просто стояла, наче в безпам’ятті. Щось проникало до серця, до душі, оминаючи розум ...