Шлях до щастя
Так дивно, знову час пройшов осторонь і дав іще один важливий урок. Мені здається, що ці уроки ніколи не закінчаться. Життя постійно припідносить для нас нові труднощі. Занадто часто ми довіряємо тим людям, які цього не заслуговують. Ми вважаємо, що та чи інша людина залишиться з нами назавжди і вже нікуди від нас не дінеться, але нажаль стається інакше, адже наші думки та мрії зовсім не співпадають із реаліями життя. Та можливо ці випробування і справді роблять нас сильнішими, якщо навпаки не примушують нас опустити руки і просто здатися не дійшовши до фінішу. Що ж шлях до щастя і справді довгий та складний, і не кожен може його подолати. Комусь не вистачає сил, комусь терпіння, а хтось просто не вірить в те, що наприкінці його чекає відзнака, а не іще одне розчарування. Багато людей вважають що довіра в першу чергу вимірюється та випробовується часом, але мені здається що у деяких випадках така думка є помилковою, адже інколи буває знаєш людину ледь не «сто років», а вона всеодно візьме і у самий найнеочікуваніший момент тебе зрадить. І саме у цю мить перекреслюються усі раніше сказані слова, і ти розумієш, що вони вже абсолютно нічого не значать, а може і раніше нічого не значили, а просто ховалися за маскою фальші, яка допомагала їм існувати. Нажаль час є дуже оманливим та несправедливим. Він може дати нам надію, вилікувати душевну рану, але ще він може жорстоко обманути і дати зрозуміти, що життя прожите тобою до цієї секунди було просто грою. Усі актори отримали свої нагороди, і розійшлися у пошуках нових ролей. А ти – одинокий наївний режисер зостався сам,ламаючи голову над новим сюжетом. Та найгірше те, що зовсім неважливо скільки фільмів ви зняли, всеодно поза кадром усі залишаються чужими, режисер одиноким, а фільм під назвою «Щастя» доведеться знімати заново.
