Етюд на тему: «Фантазія»
Стою у супермаркеті у довжелезній черзі до каси. Обідня пора, людей, як ніколи багато. Стомлена. Спекотно. Тихо грає ніяка магазинна мелодія. Раптом відчуваю тонкий аромат дорогого чоловічого одеколону. Здогадуюсь, що власник цього запаху стоїть у мене за спиною. Теж у черзі. Цікаво, який він, цей чоловік? Обертатися не буду, даю волю своїй фантазії.
Це високий стрункий брюнет середнього віку, самодостатній, упевнений у собі сучасний бізнесмен. Він одягнений у стильний діловий костюм, сорочку Sartoriani Napoli італійської фірми та світлі шкіряні туфлі. У нього ще на сьогодні дуже багато справ. Чоловік поспішає, бо чую, як дістає мобільний телефон (який у нього теж останньої марки випуску) і, певно, набирає шаблонний текст «Спізнююсь. Буду о…». Цікаво, що він купуватиме? То ж не за сигаретами тут стоїть, бо їх можна купити у будь-якому ларьку у місті, навіть не виходячи з машини. А яка у нього машина? Хай буде Mercedes-Benz, обов’язково білого кольору, так гарно! Що він купить? Обід...Отже, він не залишився у офісі у цю годину, бо йому потрібно зустрітися з партнером по бізнесу. Стоп, не підходить! Що йому тут купувати тому партнеру і для чого так бризкатися парфумами? Отже, жінка! Так, як я зразу не додумалася! Він їде до коханої жінки! Купить стандартний набір мартіні, рафаело та виноград… Вона сьогодні лише прилетіла з відрядження з-за кордону (а біля нього мусить бути лише така жінка). Вони давно не бачились, тому чоловік поспішає на зустріч до коханої. Оце я розкрутила ситуацію!
Раптом чую за спиною:
- Миколо, дивись, яких я ще пробників одеколону набрала, і куму ще подаруємо . Ну що там на мобільному з часом? Встигаємо на автобус?
Обертаюсь і бачу того Миколу, невеликого та з великим черевцем лисіючого чоловіка, що від спеки був червоним та мокрим, аж сорочка прилипла до тіла. В одній руці він тримав кошик, навантажений різними покупками починаючи з мівіни і закінчуючи пакетиками носків та трусів, а в другій жмуток різних пробників дорогих одеколонів, що презентувалися недалеко. Поряд , певно, його дружина, така ж огрядна молодиця теж затарена різними речами сіяла від щастя, що встигла ще набрати надурняк пробників куму.
«Оце в мене фантазія!», - подумала я.
