Ти розпливаєшся в мені

легким ванільним світлом

і залишаєшся на моєму тілі

напівпрозорою кавовою плямою, з легким ароматом смутку.

З тобою наче щось видовжується в мені,

як видовжуються вечірні південні тіні знайомих постатей.

І наповнюючи навколишній простір спогадами про тебе,

я ледь тримаю рівновагу,

стоячи з заплющеними очима посеред нашого всесвіту.

А мені б тільки змогти підняти погляд в небо

і, підставляючи обличчя сонячним променям,

прошепотіти:

"Я ЩАСЛИВА!" 

Виноградів, 18.08. 2012