Ти на тілі моєму запалюєш зорі подихом...
Ти на тілі моєму запалюєш зорі подихом
І наповнюєш кожну клітину мого єства –
Зорепадом солодких судом поцілунку дотиком...
Пломенію увесь я назустріч твоїм вустам.
Млію-тану туманами, росами в сонця променях:
Опиняюсь на сьомім небі від рук торкань.
Не прискорюй мого жаданого в себе вторгнення,
Не спиняйся губами сипати в тіло грань.
В мить, коли наші всесвіти вибухнуть феєрверками,
Невблаганно-зухвалий час, наче спинить свій лік.
Я і ти розтечемося снами, неначе ріками,
Тихий зоряний пил ніжно ляже на гладь повік.
