03.10.2012 16:03
-
280
    
  6 | 6  
 © Недрукована

Впіймай мене, якщо зможеш!

Впіймай мене, якщо зможеш!

Незряча.

Навпомацки по роздоріжжю.

Єдине бажання не забризкати рідних кров’ю, розбиваючи лоба.

Згубна звичка плутати право і ліво, своїх та чужих.

В який бік спокій?

Всі орієнтири примарні, як привиди за хвилину до сходу сонця.

Вибір – надто ризикова штука.

Ціла купа сумнівів і жодної впевненості, що ставка зіграє.

На кону майже все.

Повертаюсь спиною – стріляйте!

Наповнюйте себе лайном і плюйте мені вслід своєю отрутою.

А потім забирайтесь і лицем до стіни!

Я вам все пробачаю.

Варто лише підняти голову – і немає нічого неможливого!

Що там за межею?

Впіймай мене, якщо зможеш!



Ужгород, 30.09.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.10.2012 16:14  Лідія Яр => © 

І справді- вибір штука ризикова....
Сумно чомусь... Щастя Вам, щоб душу зігрівало...

 04.10.2012 16:08  Володимир Пірнач => © 

Я вже все сказав :)

 03.10.2012 20:01  Деркач Олександр => © 

Навпомацки по роздоріжжю - вдала фраза, і певно влучна характеристика, якщо не всього нашого життя , то деяких моментів які бувають у кожного...Влучно, вдало і коротко - сподобалось!!! і фото теж)))

 03.10.2012 18:43  Тетяна Белімова => © 

Якось для есе малувато. Добре було б розширити й конкретизувати ситуацію, як на мене. А як мініатюра - дуже гарно сприймається. Сподобався темп і енергетичний заряд, вкладений у Ваш текст.