Лідія Яр нема мене...
Мене нема! Та, мабуть і не було.
Був тільки сум осінній за вікном.
Життя, мов птах, так стрімко промайнуло
Ледь - ледь мене торкаючись крилом...
Нема мене... То лиш думки, мов тіні
Іще блукають у чиїхось снах
І струшують на травах перший іній
Та спочивають на семи вітрах...
Мене нема! Й ніколи і не було.
Був лише сон...й така чарівна осінь..
Тепер зима намела кучугури
Й прийшла у дім зігріти ноги босі...
22.09.2012 16:30 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую за комент. А валянки не мої проблеми, мене ж-нема.. |
22.09.2012 16:26 © ... => Деркач Олександр |
Ого! Цікаво де ж Ви були у ту мить?. |
22.09.2012 10:58 Тетяна Чорновіл => © |
 Нема???? А хто ж такий чудовий вірш написав? Невже осінь? То чому ж Ви виставили його під своїм псевдонімом???? Самі запитання! Жартівливі! Купіть зимі валянки!!! :))))))))))) |
22.09.2012 01:19 Деркач Олександр |
 Сподобалось... нагадало, колись років 20 тому зі мною був випадок - МЕНЕ не було хвилин 2-3, я серйозно,- отямився на тротуарі, люди розказували - переходив дорогу і тормознувся)) машини сигналять, а я стою, і потім не міг згадать хто я, як звати, звідки, а потім наче хтось вмикнув і все стало на місце, не знаю що це було, не вживав нічого))) |
21.09.2012 19:57 © ... => Каранда Галина |
авжеж..Дякую |
21.09.2012 19:32 Каранда Галина => © |
 ага... то все - матриця...) |