Маленька інтернет-історія
Пізній вечір. А може, ранній ранок? Одній втомленій душі не спиться в порожньому домі. Як добре, що в XXI столітті є Інтернет...
Вона сама не знала, що шукає між рядками сайтів та порталів. Вона не вірила в казки, хоча і любила дивитись сльозливі мелодрами з весільним хепі-ендом. Вона довго ждала Його, переболіла Його відсутність і була вже на ти зі своєю вічною гордою самотністю.
І як одне повідомлення від зовсім незнайомої, досі неіснуючої для Неї людини могло за лічені секунди змінити все? І неможливо втриматися, щоб не відповісти - Вона вірить в Нього. Вона взагалі дуже довірлива.
А далі переписка на сайті, обмін номерами телефонів, дзвінки і СМС-и днями і ночами - все по стандартному сценарію інтернет-знайомства. Але Вона не така, як всі. Для Неї це все вперше, а тому романтично і серйозно. І Вона буде плакати в подушку, коли Він не подзвонить чи не напише. Вона буде з нетерпінням чекати зустрічі і мріяти про Нього - найкрасивішого, найуважнішого, найніжнішого, просто най-найкращого.
І звідки Їй знати, що це все гра? Того пізнього вечора чи раннього ранку Він написав десяткам дівчат, і не тому, що шукав ту єдину. Все банально просто - та єдина в той вечір від Нього пішла. Було боляче. Хотілось забутись. Вино - пиво - щось міцніше не допомагали. І Він вирішив шукати інших розваг.
Колись ця історія закінчиться. Можливо, все буде, як в Її сльозливих мелодрамах - Вона дуже на це сподівається. Але чомусь ймовірнішим здається інший кінець, бо наївні хороші дівчатка і погані хлопчики, які люблять грати в дорослі ігри, рідко лишаються разом в реальному, не віртуальному світі.
28.01.2010
