22.01.2010 16:27
-
957
    
  4 | 5  
 © Етерніті

Моє. Зимове

Вірш про січень

Я - білий сніг. Ні, я - то синє небо, 

Що відбивається в твоїх сумних очах, 

Я та, котру ти бачиш в своїх снах, 

Я - все і вся, що є навколо тебе. 

Хай січень подарує вічний лід, 

Нехай зима кладе до ніг морози - 

На них дощем впадуть гарячі сльози, 

Вони розтануть. Залишиться слід. 

Твій слід, який веде мене до раю 

І за яким я буду далі йти 

Через міста, дороги і світи. 

Я не спинюся - я тебе кохаю... 



22.01.2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.02.2017 17:17  Віталій Перетятько => © 

Чудовий вірш!

 09.04.2010 00:26  © ... => Ярослав Молінський 

Напевно, кожна жінка смілива і віддана, коли йдеться про щось дійсно дороге для неї :)
Дякую.

 08.04.2010 22:27  Ярослав Молінський 

Сміливо й віддано...
а ще красиве, це зимове...

 22.01.2010 17:27  © ... => Борода 

Дякую :)

 22.01.2010 16:46  Борода => © 

Це - прекрасно!

 22.01.2010 16:32  Микола Щасливий 

Чудовий твір до конкурсу.
P. S. А я вже думав, що знову буде один учасник та один переможець. Місяць кінчається, поспішаємо приймати участь.