18.01.2013 18:53
для всіх
319
    
  20 | 24  
 © Ярослава Яковенко

На полях нотатника

Неримована графологія

У неї був поганий почерк. ЇЇ недбало прописна «Я» мала гордовитий розчерк. Інші літери писала просто, без химерності. У її малюнках не проглядалося  майбутнього ефемерності. Принаймні так здавалося. Спіралі, кола, хвилясті лінії як свідчення бажання позбутися набридлого співрозмовника. Вертикалі, нахилені вліво, мов богомола крила, рядки, безсило падаючі нижче ватерлінії, викривали у ній бунтівника, схильного зо зневіри. Часом зустрічалися будинки. З ганком і галявиною як розрадою від самотності. Величезними вікнами як ознаками гостинності. Тільки двері збоку і зачинені. Зате димар з промальованими цеглинками. І дерева, здавалося, всміхнені. Усе, що ми любимо, чого боїмося, щоночі у пам’яті архівується. Усе, що старанно ігнорувалося, на полях нотатника ранком з’являється. Потім сторінки закінчуються. Нотатник викидається. Добре, що життя на цьому не спиняється.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.01.2013 01:46  Марієчка Коваль 

о єс-єс, як все слушно))) оте - бажання позбутися набрид. співрозмовника - в моєму випадку, позбутися викладача на лекції - взагалі бальзам на душу. Підтримую погані почерки і всякі малюночки в зошиті, хоча, в мене досить непогані.))Цікаво.

 19.01.2013 00:52  Тетяна Белімова => © 

Класно! Римована проза? Ммм, точно бачила таке в Івана Андрусяка. Ну, й звісно ж, у дитинстві - "Ясоччина книжечка" Наталії Забіли.

 18.01.2013 23:21   

Непогана графологічна експертиз вийшла. До речі, я б не сказала, що римована проза не має сенсу, радше не так цінна з точки зору оформлення і худ.засобів і т.д і т.п. але теж має право бути.

 18.01.2013 18:36  Сашко Новік => © 

класно. ніби дісно на той почерк і карлючки дивишся, портрет психологічний собі вимальовуєш, цеглою і зачиненими дверима. я теж люблю "чьоркати" на полях зошитів, а так як вже не навчаюсь то мої карляки поступово займають весь листок. сподобалось. і відпочатку привернуло саме полями

 18.01.2013 17:13  Каранда Галина 

дуже дивне неримування з різної точності римами... Треба й собі спробувати якось писати подібними, напівзримими. якось цікаво виходить - від змісту відволікаюся, і , так ганебно і вперто, знову за риму чіпляюся... Лише погано виходить у мене плювати на розміри й ритми, але стараюся - люди ж уміють,значить, треба учити й собі ці складні премудрості, форма, як форма, а сенс - у його відсутності... Люди, здається, у мене виходить реп? блін, не хотіла, буду тікати в степ...)