ПЛЮС ПІВТОРА МЕГАБАЙТА
становлення кібертроніки
Художній керівник Умського клубу (є таке село Уми Великоумського району Заумської області) якось в райцентрі на базарі знайшов комп’ютерну дискету.
А всі жителі Великоумського району вважали себе дуже розумними людьми, особливо, якщо вони були вихідцями із села Уми. А якщо хтось із них одержував якусь керівну посаду, то розум виростав в якійсь страшенно супералгебраїчній прогресії, пов’язаній з вищою математикою і біологічним розмноженням мозку в голові. Єдиний фактор стримування росту розуму для окремого індивіда – це був зріст розуму у його керівника. Адже не має права мозок виростати більшим за розум свого шефа. А тут прикрий випадок – до рук худрука клубу потрапила трьохдюймова дискета, що розміщувала в собі півтора мегабайта пам’яті...
Худрук клубу сховав дискету у потайник, щоб не дай Боже, хтось не приписав йому порушення субординації. Бо він щиро вірив, що дискета це штучний інтелект закинутий ворогами із-за моря, щоб утворити бедлам у розумовій політиці сільських регіонів Європи. А раптом мозок худрука разом з дискетою переважить мозок директора клубу?! Кому це сподобається?
Хоча самому художньому керівнику це таємно подобалось. І щоб вияснити точну правду про свій розум і розум директора, він вирішив переважити розумні голови.
Як зробити таке важливе дослідження, щоб ніхто прикрого не помітив, випадково не образився і не звинуватив володаря дискети у порушенні ієрархічної драбини Умської культури? Звичайно, це повинна бути розкута легка гулянка разом з колективом клубу, за особливим сценарієм типу - «Ало ми шукаємо таланти», де окремим конкурсом і буде виваження голів.
Худрук тиждень складав сценарій, заготовив терези, придбав «випивон і закусон», визначився у даті проведення. А було це якесь церковне свято, коли широколюдяної роботи робити «нізя» і в цей день місцева культура в масових заходах не задіяна...
Весь колектив зібрався у повному складі, бо виявилось, що легка церковна гулянка чомусь за рахунок художнього керівника.
-З якого привиду п’янка? – Допитувався кочегар.
-Це наш Семенович сім років розлучення святкує! – Фантазувала прибиральниця Клавка, теж вже давненько незаміжня, - Рівно сім років тому, Семенович розпрощався з третьою дружиною і тепер влаштовує ювілейні вечорниці «Тим кому за сорок п’ять»...
Директор клубу ні про що не допитувався. П’янка була не за рахунок бюджету, а була платформенно «на дурнячок» - без подарунків, то гріх відмовлятися. Саксофоніст на гулянку прийшов зі своєю особистою чашкою – літрушкою (ємністю в один літр).
«Ало, ми шукаємо таланти» почалось. Таланти в Умській культурі були найрізноманітніші! І співали, і корчили клоунів, провели міні-програму «Золотий качур» з одним анекдотом про попа і міліціонера. От тільки не було дресирувальників і канатохідців, а акробати і фокусники були...
Коли директор клубу упав своїм лицем у вермішель з огризком качки, тут худрук і запропонував зважити його голову на терезах. Та діло в тому, що на терезах уже виступав в повен зріст тамада-барабанщик з тостом «За любов!», і терези змогли зрушити свою стрілочку тільки після того, як на них поклали семи кілограмову гантель... Та хто про це думав? Всі захоплено вигукували:
- Сім кіло! Сім кіло! Сім кіло!
Важили свої голови всі члени колективу. І навіть мозок прибиральниці Клавки важив, як і у всіх – сім кілограмів!
Та коли художній керівник поклав на терези і свою голову, він крадькома підложив до голови дискету.
От чудо! У терезах щось тріснуло і стрілочка вказала лише на один кілограм триста грамів...
-Е-е-т, - розчаровано загудів колектив, - наливайте Семеновичу ще! Щось він не може добрати до нашого стандарту!
Наступного дня стояв художній керівник Умського клубу біля ставу і без жалю жбурнув дискету у воду. Він міркував:
-Фігня ці півтора мегабайти! Якби вчасно не допоміг колектив, я опинився б у скрутному субординаційному становищі і у розумовій халепі! У всіх по сім кілограмів мозку, а у мене лише кіло з хвостиком… Друге важення точне! Після другого терези показали кожному по шістнадцять кілограм мозку, як чавунні гирі! Правда, за другим разом директора вже не важили. Та це і не важливо. В нього мозку, мабуть, стільки ж. А можливо і більше... він же директор.
2003р.
