ТЕМНІ ЛЮДИ
народжені революціями
Ми, депутати, темні люди. Не в смислі освіти чи політики, а в смислі місця влаштування сесії. Бо звідки нам, народним депутатам району, можна було знати, що перша наша сесія теперішнього скликання відбудеться саме в пітьмі місцевого бару «У Наталі», а не в світлому залі засідань адміністративного будинку.
Зал засідань не працював, як навмисне, завдяки прибиральниці бабі Маші, що викинула сміття в унітаз, а хтось (серед великої кількості когось в адміністративному будинку важко визначитись) скрутив вентиль зливного бачка. Тож у всій будівлі, як і в залі засідань, панувала «весняна» повінь, а ми, темні районні депутати, на свою першу сесію зібрались «У Наталі» за столиками, при світлі одного єдиного бра.
Пітьма поєднувала різнокольорові політичні сили. Білі, зелені, червоні і голубі, провладні і опозиційні зливалися в одне сіре тьмяне наодеколонене марево. Всі хотіли взятись за роботу – радитись, як в Європі, тож почали з присягання на вірність народу району. Нововведення присяги для нас не суперечило з Конституцією і підкреслювало наше самоврядування на місцях.
Найстарший депутат читав текст. Найстарший якраз і був світлою людиною, бо перед ним світив єдиний освітлювальний прилад бару, і йому до пенсії державного службовця залишався лише рік. Він випросив виборців обрати його депутатом на термін чотирьох років (получалося про запас) і депутат бадьорився. Виборці, теж темні люди, не в смислі політики, а в смислі споживачів електроенергії, вибрали найстаршого за єдину фразу:
«Я районні електромережі в гробу бачив!»
За такий лаконічний вислів найстарший мав мандат депутата і читав текст присяги.
Перші рядки про вірність народу йшли легко. Бо пітьма «У Наталі», що об’єднувала п’ятдесят темних людей, гуділа, як джмелі у норі, - однаково і голосно. Найстарший вдивлявся в текст і пропонував:
-Присягаю віддано служити на користь державі!
Пітьма п’ятидесятиголосо відлунювала.
Та коли зазвучали рядки «Присягаю в роботі і побуті користуватись виробами, харчами, та технікою виключно вітчизняного виробництва», - джмелиний рій стих.
Серед неймовірної тиші «У Наталі» пролунав невизначений темний голос когось із депутатів:
-Хто писав текст присяги?
Найстарший притулив листок з текстом до бра. Прижмурено придивлявся, щось розмазуючи пальцем.
-Затверджено на попередній сесії депутатів якогось скликання...
-Та це були наші депутати, чи не наші? – Почав оживати джмелиний рій.
-Мені тепер що, голим ходить? Чи йти в супереч із совістю?
-А в тебе совість є?
-Така як в тебе!
-А давайте...
-А мені ще вісім років до пенсії!
-Нате..
-Осьо тобі реформа!
І добре, що у барі було темно. Зчинилась бійка, але ніхто нікого не бачив – лупились просто так, не в смислі побитись, а в смислі щось робити, щоб народ бачив, що щось робиться. Але в барі було темно і бачити, що робиться, народ не міг, не міг навіть найстарший – йому в очі світили бра і текст присяги.
І тільки бармен виявився не темною людиною. Він увімкнув магнітофон і на всю «У Наталі» залунав гімн держави.
Мимо бару снували мешканці району, прислухались до гімну, і звично перегукувались: «Мабуть або міліція гуляє, або молодь приколюється. Темні часи».
2002р.
