04.07.2013 14:18
18+
318
    
  11 | 11  
 © Олена Вишневська

Сила ангела

Сила ангела
Будь у мене сила волі більше, я б зумів пересилити її.
Станіслав Їжаки Лец

Мені бракує твоїх недосказаних слів…

Знаю, що ти неймовірно сильна духом людина, та іноді так хочеться, щоб ти піддався слабкостям, не зміг стримувати вир почуттів і емоцій, які клекочуть в розпаленій душі, мов лава в вулкані, що прокинувся після тисячолітнього сну.

Чи то тільки мені так здається?

Знаю, ти вже звик до такої самотньої сили, оселившись в створеному  штучному світі, в закритій кришкою банці з солом’яною подушкою, щоб не боляче було падати.

Але ж для того, щоб впасти, спершу треба злетіти…

Чи не так?

Тільки прошу тебе не засиджуйся там довго, інакше остаточно сховаєшся, відгородишся, замкнешся, заколотишся від мене, поставиш штамп чорними чорнилами на моєму серці, що так марить тобою, повісиш табличку на двері, як в готелі, «НЕ ТУРБУВАТИ» і просто зникнеш з поля зору…

Очі не бачать – серце не болить???!

Так, з біллю це незряче відчуття не порівняти.

Це наче тисячі льодяних лез розжарених ножів в розтоптане в болоті серце.

Це наче мільйони рваних ран, які болем виносять мізки на прогулянку і не повертають.

Це наче божевілля, до якого нікому немає діла, а воно виїдає всі сонячні зайчики, які ще досі наповнювали змістом сіре буденне життя.

Це наче я – не Я, а тільки тінь прозора, запилена, закидана камінням осуду і презирства до себе самої.

Бо як інакше, коли недозволене набуває першочергового значення, а я починаю пишатися твоєю силою.

І, можливо, я заберу її в тебе на деякий час, на завжди, і буду, як камінь.

І, можливо, комусь пощастить з тобою, бо ти станеш піддаватися слабкостям і стане на дві щасливі людини у Всесвіті більше

І що ж тут поробиш, якщо я була б згодна бути слабкою біля тебе без слів, без цих недосказаних зайвих слів??? Та й не так мені їх бракує, як тебе біля мене, хоч ти і переповнюєш мене із середини!!!

А що слова? Не потрібними стають безглузді звуки мови, коли в нас одне серце на двох.

І, можливо, я віддам тобі його на деякий час, на завжди, і буду, як камінь.

І тоді точно комусь пощастить з тобою, бо ти станеш  ангелом.



01 червня 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.07.2014 11:56  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сподобалось! Так по-жіночому чуттєво... чудово розумію написане і "чудово" ставлю!!!

 04.07.2013 19:23  Тетяна Белімова => © 

Оленко! Давно не читала такої натхненної прози! Ви пишете чудово! Я ваш твір уже розібрала на афоризми! Так багато думок і почуттів, небанальних, нетривіальних!

Дуже-дуже сподобалося!))

 04.07.2013 16:15  Ірина Затинейко-Михалевич 

Неперевершено!!!! І емоційністю, і щирістю, і майстерністю - градус зашкалює!!!

 04.07.2013 15:55  Недрукована => © 

Крутий текст.
Люблю таке))
І вітаю на порталі ;)

 04.07.2013 15:31  Володимир Пірнач => © 

Шикарний текст.
Про мозок дуже круто, мені жука нагадала, схожа подача.
Плюсую.

 04.07.2013 15:07  Світлана Рачинська => © 

Відчуття мені близьке... Я не вмію так в прозі.
Текст до душі)

 04.07.2013 14:38  © ... 

Дякую.
Це такий собі потік думок. Переповнювало з середини, аж до болю і відчаю. Написала - відразу полегшало :))

 04.07.2013 13:57  Деркач Олександр => © 

Класний текст...і дуже сподобався мозок на прогулянці...це щось))