Втома
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
У небі – сонця промені. Я вдома.
Он яблучко в вікні – немов берил.
Усе-таки, найважче в світі – втома.
Вона багато відбирає сил.
Не дасть вона корисне щось зробити,
Вкрадеться в душу зморену людську…
Але найгірше – натомитись жити.
Це як сто раз стояти на краю.
Не стомлюйтесь! Живіть, творіть, кохайте,
Від неба й сонця дивних сил візьміть!
Коли потрібно – стіни розбивайте,
Коли потрібно – рани приглушіть.
Але не дайте панувати втомі,
Бо це – як вірус. Гірше, аніж лінь.
Вона скрадеться – й вибухне потому,
І рознесеться в вирі поколінь.
А відпочинок – хибні її ліки.
У нього – дуже важке вороття…
………
Живе, буває, а в душі – каліка,
Бо вже давно втомився від життя.
